Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
09.03.2015 11:01Казка
 
Рейтинг: 5 | 2 гол.
Без обмежень
© Маріанна

Вовчиця

Маріанна
Опубліковано 09.03.2015 / 28328

Чий це обрис вимальовується чорною тінню на срібному пагорбі у сяйві місяця? Вовк? Вовчиця.

От уже декілька днів Мисливець помічав поряд її присутність.

Він давно звик жити одинаком у лісовій хатині, та здобувати їжу полюванням. Та зимою дичину здобути складніше.

Було.

Якби не мисливське чуття, не помітив би, що хтось пильно спостерігає за походами і полюванням. Та тепер навіть трохи непокоївся, коли Її не було поряд.

Красивий, сильний звір, наче, був втіленням його самого і вів власну боротьбу за життя.

Вони брали в лісу тільки те, що стало б поживою і дало б змогу існувати далі.

Але, відколи з’явилася Вовчиця, полювання у Мисливця стали більш вдалими.

Збіг? Випадковість?

Навряд чи його хвилювало це.

Теплий хутряний одяг. Стара рушниця за плечем і зимовий ліс. От і все, що потрібно.

А тепер ще й Вона.

Сіре хутро між дерев як тотем, добрий знак.

Тепліше.

Наступного дня полювання було не вдалим. Дичина поховалася у свої нірки. Не було видно ї знайомої Вовчиці. Куди Вона поділася?

В невеселих роздумах Мисливець брів у свою хатину майже без здобичі і знав, що залишиться голодним.

Гей, дивись куди йдеш!

Привів до тями гнівний вигук.

Хто тут може бути? Місцина глуха.

Перед очима постав хтось у такому ж мисливському спорядженні як і сам.

Ще один мисливець? А голос жіночий.

Ти хто? І що тут робиш? – запитав заскочений.

Я Мисливиця. Полюю тут.

Чому ж раніше не помічав тебе?

А ти що весь ліс обходив? Всі хащі і закутки? – зачепила Мисливиця.

На не зважай, раніше я в іншому лісі була. – поспішила перевести від себе увагу.

Мисливець придивився пильніше до незнайомки і помітив іскорки у глибоких темних очах.

Тобі не самотньо у лісі. Давай полювати разом. – Запропонував несподівано для себе.

Давай. Будемо зустрічатися на цьому місці. – Легко погодилася Мисливиця.

Відтоді Вовчиця не з’являлася на очі. Мисливець встиг забути про неї.

Доки на одному з полювань Мисливиця раптом не гукнула:

Вовк! Вовк там! Поспіши, бо у мене немає патронів!

Стріляй же!

Не встиг Мисливець отямитися, як рука сама підняла рушницю і пролунав постріл.

За деревом на ніг впало щось важке.

Влучив. - Зауважила Мисливиця.

Мисливець помчав туди.

Вовчиця!

На снігу, багряному від крові лежала його Вовчиця.

«Навіщо мені цей «трофей»» подумав з гіркотою. Та нічого не вдієш.

Раптом Мисливиця засяяла сліпучим світлом і промовила громовим голосом:

Я Дух лісу. А ти насмілився полохати моїх звірів, руйнувати його спокій і тишу. Та Вовчиця вподобала тебе і допомагала. І була покарана.

Тепер твоя черга!

Так ліс знову став порожнім і тихим ніщо не порушувало його довгого зимового сну. Нікому було милуватися блиском сніжинок, що простелилися килимом на землі ніхто б і не наважився.

Тільки коли на небо виходив місяць уповні, і кидав срібний відбиток на широку галявину, з-за пагорба було чути моторошне виття. Наче хтось плаче.

14.03.2015 Поезії / Вірш
Глухота / Вірш | Маріанна
Попередня публікація: 02.03.2015 Поезії / Верлібр
Ватяна тиша / Верлібр | Маріанна
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
21.05.2018 © Світлана Нестерівська / Мініатюра
Щастя?!
20.05.2018 © Анатолій Валевський / Гумореска
Небувальщини
20.05.2018 © Анатолій Валевський / Роман
Нічний гість (Глава 16)
19.05.2018 © Анатолій Валевський / Роман
Нічний гість (Глава 15)
19.05.2018 © Анатолій Валевський / Роман
Нічний гість (Глава 14)
Місячне сяйво
26.08.2010
Львівські замальовки
01.03.2015
Тиша
09.03.2015
Вовчиця
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2
Переглядів: 85  Коментарів: 4
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 10.03.2015 18:07  © ... для Тетяна Ільніцька 

Спасибі. Приємно, що зацікавила) 

 10.03.2015 18:06  © ... для Тетяна Чорновіл 

Дякую. 

 10.03.2015 08:48  Тетяна Ільніцька для © ... 

Майже як легенда. Цікаво було читати. На хепі-енд було мало надії, бо ж місяць уповні. 

 09.03.2015 14:36  Тетяна Чорновіл для © ... 

Сумна казка. Красиві образи. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
03.05.2018 © роман-мтт
Український кібер-панк +17
27.03.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович
Русско-тєрнопольський Київ +29
21.03.2018 © роман-мтт
Книжкова полиця: Світи і лабіринти +25
21.03.2018 © роман-мтт
З Днем поезії +21
ВИБІР ЧИТАЧІВ
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
03.05.2018 © Анатолій Валевський
24.04.2013 © Тетяна Ільніцька
02.11.2012 © Саша
03.01.2011 © Михайло Трайста
20.01.2011 © Михайло Трайста
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди