Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
11.03.2015 10:05Роман
Фантастика  Для дорослих  Про любов  
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого - СПІЛКУВАННЯ З ДУШЕЮ ЛЮДИНИ

глава 1, том 2

ДУМКИ В КІНОТЕАТРІ

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 11.03.2015 / 28349

Одного разу Микола Антонович зі своєю любимою дружиною Надією та друзями – однодумцями: Олександром та Сніжаною; Сергієм та Василиною; Петром та Маргаритою дивилися в заводському кінотеатрі кіно по міжпланетному Інтернету із планети «SS-344».

В кіно розповідалося про недавно одружених, про їх палке кохання та про зненацька трагічну загибель одного з них. Але неймовірний дух почуття любові не дав загинути їхньому астральному спілкуванню в якому вони продовжили своє страждальницьке кохання.

Згідно древнім доктринам у сюжеті цього кінофільму розглядалася душу з точки зору закону еволюції. Саме закон еволюції являється спільним і непорушним при поступовому розвитку Всесвіту, починаючи як від зірки до фізичного тіла людини, так і від універсального ефіру до людського духу. Дух поселившись в ефірі потім адаптується і стає душею завдяки астральному світлу і тоді душа переселяється у фізичне тіло людини, якому розум дає силу, дух та волю для продовження майбутнього покоління – людських рас.

Душа в астральному світлі ефіру починає дуже добре усвідомлювати своє існування і після смерті фізичного тіла, коли переходить в другу фазу життя – в нижчий астрал і отримує здібність без перепон рухатися по матеріальних шляхах, які перетинають ефір. Астральне світло в ефірі це теж є особлива матерія, яка за допомогою магнітних модулів, як своєю формою так і духовним тілом завжди з’єднується в будь яких умовах з душею людини і стає її транспортною матерією.

Сюжет цього фільму був за змістом побудований як в соціально-буттєвому плані, так і в плані любові та кохання на основі спілкування у Всесвіті різних форм життя: фізичного та духовного, в якому завжди за всім кінцевим існуванням та другорядними причинами, законами, ідеями і принципами в суспільстві над усе є розум – як єдина субстанція, від якої залежить вся позитивна суть і перевага доброзичливості, добродійності та доброчинності, порядку, гармонії та красоти людини.

– Завдяки розуму на планеті «SS-344» існує устрій комуни та високі моральні устої, – сказав Надії Микола. – А нам зараз правителі кажуть, що вже пройшло дев’ятнадцять віків з тих пір як ніч язичества вперше розвіяна божественним світлом християнства і пройшло більше двох з половиню віків з тих пір як світла лампа сучасної науки почала сяяти в темряві неуцтва віків, – додав Микола теж недавно прочитане. – І думають ми їм повіримо, що на протязі цих віків почався на Землі суттєвий рух морального та інтелектуального розвитку суспільства – так званої шостої раси, – цим негативом Микола закінчив свою думку.

Такий зміст сюжету був основою кінофільму, а душа по формі була як матеріально так і духовно цілком ідентична тілу загиблої людини. Але душа по виду своєї суті була іншим матеріальним тілом – духовним.

– Там де проходить на молекулярному чи то атомному рівнях любої форми реакція: хімічна, фізична, біологічна, зоологічна, ефірна, астральна, ментальна, вогненна, буддхічна та атмічна – там, як правило, вже народжується існування іншої матерії – тіла різного по своїй формі та і за змістом, – сказав Сніжані Олександр. – Там відбуваються процеси життя. Адже кожен атом є свідома цілеспрямована сила Життєвого Начала. А там де існують життєві процеси – там існують і види життя. А їх, як науці вже відомо, сім це: фізичне, ефірне, астральне, ментальне, вогненне, буддхічне й атмічне. От тільки жаль, що на сьогодні для вчених ще не все є повністю доступне. Це невидимий світ, який представляє собою з однієї сторони – так званий світ мікроорганізмів, клітин і ще мікроскопічний та ультрамікроскопічний світи. За ними слідує світ молекул, атомів, електронів, нейтронів, фотонів, звуків, ультразвуків, потоків інформації. А з іншої – другої сторони ще існує світ невидимих зірок та сонячних систем і невідомих Вселених. Треба вже щось діяти, – пояснив Олександр.

Миколу цей фільм дуже вразив. Він згадав свою першу дружину Андріану, що теж трагічно загинула. Його охопив смуток. Люта туга по зорецвітах їхньої колишньої любові знову почала краяти його серце і це помітила Надія. Він подивився на неї і її лагідна посмішка загальмувала згадку, а його думка враз чомусь перестрибнула на розроблену ним уперше в світі нову теорію фізики ефіру. І він подумав:«Чому б йому не розглянути душу з точки зору своєї теорії «фізика ефіру». Адже душа теж має поки що невідомі науці атоми і вона як і інша матерія має свою теж недосліджену форму і свій склад тіла. Хай навіть її не видно, але можна її вирахувати з допомогою чисел та геометричних форм», – так мріяв Микола Антонович.

Він згадав колись прочитане: «Піфагор своєю доктриною зробив могутній вплив на ум Платона, якого головна ідея полягала в тому, що існує постійне правило єдності скрите у формах, а числа є першими правилами суті». І Микола подумав, що головне помітити і визначити наслідки впливу на душу, щоб тоді по наслідках математичного та геометричного впливів зробити філософський висновок і потім встановити певної форми структурне тіло душі і визначити із яких атомів складається її тіло.

Ще Миколі прийшло на ум, що сучасною наукою давно

вже признано теж, що всі вищі закони природи приймають форму кількісного виразу. Числа розглядалися як кращі представники законів гармонії, які існують у космосі. І як приклад є хімія, в якій вчення про атоми в молекулах та їх комбінації базуються на числах. І він подумав: «Вселена у всіх планетах представляє живу арифметику в своєму поступальному розвитку і реалізовану геометрію в своєму спокої. Гадаю, що мої ідеї на вірному науковому шляху. Треба мені на цю тему у вихідний день поспілкуватися із Олександром та Сніжаною» – так закінчилися його спомини.

«Моя нова теорія «фізика ефіру» за всю історію людської думки, у всіх без винятку формах, які приймала думка, дозволяє вченим по новому подивитися на Всесвіт. Всесвіт – це різноманітні форми життя як живої так і неживої матерій… Він живий», – впевнено подумав Микола.

В кінотеатрі включилося світло. Люди виходили. До Надії та Миколи підійшли Олександр та Сніжана, а потім вони на виході зустрілися із Сергієм і Василиною та з Петром і Маргаритою і всі восьмеро пішли в заводську їдальню повечеряти.

– Яке ваше враження? – запитала в них Сніжана. – Чи щось наукове навіяло тобі, Миколо Антоновичу?

– Навіяло! А тобі, Сніжано? – сказав він.

– Навіяло. Буду писати вірш про інший вимір Всесвіту, – відповіла Сніжана.

– А тобі, Олександре? – запитала Надія.

– Я маю намір просити Сергія Никифоровича, щоб з його економічною допомогою я міг розробити математичну модель розвитку економіки нашого заводу, – сказав він, глянувши на Сергія.

– Я вже над цим питанням давно думав, повернемося з їдальні та зайдемо всі до мене на обговорення наших думок, викликаних цим фільмом, і ти, Олександре, забереш мої нариси про майбутню економіку нашого заводу, – сказав Сергій.

– А ми з Маргаритою будемо розповсюджувати вашу інформацію через міжпланетний Інтернет, – сказав Петро запитально дивлячись в очі Василини.

– Я після закінчення заочної аспірантури і отримання докторської ступені мрію стати неперевершеним філософом про еволюційний розвиток суспільства на нашій планеті. – відповіла Василина. Досить з дипломом історика працювати на робочій точці, – пафосно закінчила Василина і першою переступила поріг заводської їдальні.

– А чого ти, Петре, не сказав, що ми з тобою вирішили теж поступати в заочну медичну аспірантуру? – втрутилася Маргарита. – Ми ж дійсно хочемо буди не тільки духовними цілителями – пером, а хочемо ще стати і фізичними цілителями – скальпелем.

– Так, Марго, ми вже в їдальні. А коли повечеряємо, вийдемо і потім обов’язково продовжимо обговорювати наші враження, – сказала Сніжана і відчинила двері. – Заходь, Петре та замовляй вечерю, – попросила Сніжана.

Семеро сіли за стіл, а Петро, замовивши вечерю теж пішов до них.

– Що ти смачного замовив? – запитала Сніжана.

– Млинці по-космічному та ефірне кофе, – відповів Петро.

– Ти, Петре, як завжди, мабуть без гумору не обійдешся, – усміхаючись сказала Сніжана.

– Не віриш? Ось вже несуть – запитаєш, – не здавався Петро.

Їли мовчки тільки чути було як цокають виделки.

– А ти молодець, Петре, смачна була їжа, – похвалила Василина. – А тепер я і Сергій запрошуємо вас до нас продовжимо розмову про наші враження від побаченого в кіно, – сказала Василина.

По алеї між ялинками їх Місяць довів до будинку.

– Всі не заходьте. Зачекайте я подивлюсь яка максимальна вантажопідйомність ліфта, – сказала Василина, зайшовши першою і прочитала вголос – «Тисяча кілограм».

Всі вийшовши на десятому поверсі і всі стали з вестибюля розглядати вечірню річку Дніпро. Небо було зоряне. По темній воді плив Місяць, мов човен, а зорі, ніби русалки взяли його у своє оточення.

– Досить розглядати. Заходьте в квартиру, – стоячи у відчинених дверей запросила Василина.

– Який романтичний краєвид. Хіба можна відірватися! – радісно заперечила Сніжана.

– Пейзаж – тільки б знімати фільм! – додала Маргарита.

– Ми ж недовго будемо ділитися враженням? – запитала Надія, дивлячись на Василину.

– Скільки захочете. Воно само покаже, – не заперечила Василина і запросила всіх в невелику залу за стіл, який стояв посередині кімнати в оточенні чотирьох м’яких крісел між якими вона для чоловіків поставила стільці. Розташовуйтеся, як дома. А я на хвилинку, … – сказала і вийшла.

В залу прийшов Сергій і поставив на стіл дві пляшки ви-

на «Шардане».

– Я зараз…, – сказав і вийшов.

В залу зайшла Василина і поставила на стіл вісім чарок, сир та цукерки.

– Олександре, відкорковуй та наливай по п’ять капель, щоб враження від цього фільму краще віддзеркалювали наші думки, – весело і усміхнувшись попросила його Василина, зазирнувши в його очі і ніжно торкнувшись руки, яка лежала на його коліні.

В залу зайшов Сергій. В його руках було два блокноти і олівець.

– Олександре, це тобі. Тут те, що я обіцяв коли ми вийшли із кіно, – звернувся він і віддав йому товщий блокнот. – Тут ти прочитаєш мої економічні нариси та про майбутнє нашого заводу. Я хочу в парковій зоні щоб ми збудували для наших працівників ще й дитячий садок та середню школу. А в цьому блокноті кожен із нас запише навіяне від враження цього фільму, – роз’яснив Сергій і поклав його з олівцем на стіл. – А якщо говорити про враження то скажу, що це дійсно було б неперевершене відкриття в науці – сенсація коли б це був документальний фільм Я хотів би почути вчених нашої планети коли вони скажуть людям, що вже розробили таке біологічно-технічне комп’ютерне устаткування через яке можна було б живим спілкуватися із душею померлого. Що ви думаєте, Олександре та Миколо? – запитав він.

– Ми вже з Миколою думали про таке спілкування, але це було ще до цього фільму і не дуже серйозно, – почав розмову Олександр. – Але якщо говорити по суті цієї справи, то після цього кінофільму я не можу байдуже ставитися до цього питання. У мене є надійна ідея – опираючись на Миколину теорію: «фізика ефіру» розглянути цей науковий пошук через новий науковий напрямок. Саме через дослідження еволюції молекули білка людини у склад якого входить молекула нуклеїнової кислоти (ДНК) яка відіграє ведучу роль у кодуванні еволюційних генів нащадків. І мрія про синтез білків мене знову надихає на нові наукові пошуки, які потребують фінансові затрати. Треба в першу чергу придбати для нашої наукової лабораторії для проведення фізико-хімічного аналізу ультрацентрифугу для хроматографічного роз’єднання молекул ДНК електрофорезом та електронний мікроскоп для розгляду молекули ДНК, яка має товщину 20 – 25 ангстрем (2 помножено на 10 у мінус 7-мій степені), – пояснивши, завершив свою думку Олександр. Він випив чарку вина і, з’ївши скибку сиру розсмоктував цукерку і записував у блокноті своє враження від фільму.

– Купимо, якщо самі не зробимо, – запевнив Сергій. – Що ти скажеш, Миколо?

– Я думаю, що Олександр, як біохімік та математик на вірному науковому шляху. Еволюція суспільства всієї Вселеної, як у духовному так і фізичному планах починається з еволюції білкових молекул живої істоти – людини. Він як вчений зможе дослідити яким чином формуються підвладні еволюції білки та які в їхніх молекулах атоми, що сприяють цим еволюційним змінам і після дослідження по складу біологічних та хімічних реакцій розробити на мові математичних формул математичну модель для спілкування духовного тіла – душі із фізичним тілом – людиною. Я з ним теж буду долати цей напрямок цікавого дослідження і вдосконалення існуючого електронного комп’ютерного устаткування, щоб встановити таке спілкування, – завершив свою думку Микола.

Далі Микола випив пів чарки вина і, закусивши сиром згадав про Андріану, допив вино взяв цукерку і поклав її за щоку. Потім, взявши блокнот Микола став писати про своє

враження від побаченого і почутого в кіно.

– Що нам скажуть наші дорогоцінні кохані. Сніжано, яке твоє враження? – запитав Сергій і випив чарку вина, закусив цукеркою і згадав їх перше знайомство.

– Мені дуже сподобався цей художній фільм, який надихнув мене написати поетичний твір на таку ж тематику, – сказала задумливо Сніжана і, поклавши цукерку під язик взяла свою записничку і стала писати вірш, який їй щойно прийшов на ум. Її творчий процес не дав їй послухати враження Петра, Маргарити та Надії, які теж виклали свою думку у блокноті.

– Що ти так довго пишеш, чи не поему? – пожартувала Маргарита. – Вже треба іти додому, – сказала вона і їй так закортіло послухати вірша, що вона стала заглядати в її записничку.

– Зачекайте трішки. Які ж ви нетерплячі. Сидите тихо – поспівали б чи що, а то вроді і не п’яні, – пожартувала Сніжана. Я вже скоро закінчу. От і все зараз перепишу в блокнот і підемо – відповіла Сніжана, взяла блокнот і стала записувати.

– Ти, Сніжано, краще нам прочитай, а потім запишеш у блокнот, – попросила Маргарита.

Сніжана відклала блокнот і стала читати вірш:

ПОМИН

Зустрілися душі живі померлих

Із тими, хто їм поприносив квіти…

Мов жорна – буття їх серця зітерло, 

І стали їх душі без них вдовіти…

Душа відчуває знайомих, рідних, 

Які поминають в серцях сонетом

Про крашанку, що на могилці гідно

Всміхається Сонцю, немов планета!

– Коли це він тобі упав на думку?. Гарний вірш, – сказала Маргарита, поцілувавши її в щоку. – Тепер переписуй.

– Сьогодні – відповіла Сніжана, дописуючи його у блокнот.

От і все, – сказав Сергій, взявши блокнот і повів колег до ліфту. – Завтра ж на роботу. Не проспіть, – пожартував він і потиснув хлопцям руку, а дівчатам – поцілував..

м.Дніпропетровськ 09.10. – 22.10 2014
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
04.09.2014 Поезії / Вірш
В КОСМІЧНІЙ КОЛИСЦІ
11.03.2015 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (глава 2, Том2)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Думки
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
На грані живого і мертвого (Том II)
11.03.2015
На грані живого і мертвого - СПІЛКУВАННЯ З ДУШЕЮ ЛЮДИНИ (глава 1, том 2)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 3, Том2)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 39  Коментарів:
Тематика: Проза, роман,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +13
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +59
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +39
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +89
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
12.04.2011 © Закохана
06.01.2012 © Т. Белімова
23.02.2013 © Тетяна Белімова
01.04.2012 © Каранда Галина
22.12.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди