Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
11.03.2015 10:38Роман
Фантастика  Для дорослих  Про любов  
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

глава 3, Том2

В ПОШУКАХ ІСТИНИ

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 11.03.2015 / 28351

Олександр та Микола, вийшли із квартир на роботу майже одночасно і зустрілися в ліфті.

– От і добре, що ми стрілися, – сказав Микола зайшовши в ліфт. – Зайдемо до мене та обговоримо вчорашні наші мрії.

Микола в канцелярії взяв свій ключ, вони зайшли до нього в кабінет.

– Олександре, а ти знаєш, що біохімікам вдалося в клітинах мікроорганізмів, рослин та тварин виявити здібність самолікування від пошкоджень різного роду? – запитав Микола. Ця здібність – так звана репарація має властивість відбудовувати та відтворювати нові структури – тіла молекул. І ця властивість притаманна всьому живому на Землі. Думаю, що репарацією володіють атоми дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК), які входять у склад білка в клітинах тіла людини, – додав Микола.

– Знаю. Це сталося ще в 1953 році. Коли склад і структура нуклеїнових кислот була уже всім відома, американськими вченими Джеймсом Уотсоном та Френсисом Кріком була розроблена нова модель складу та структури ДНК в якій ще тоді був закладений генетичний смисл еволюції клітини. Перевага цієї моделі ДНК була в тому, що вона об’яснила механізм генетичної записі і спосіб передачі цієї інформації нащадкам І це вже підтверджено ще в 1996 році. Наші вчені Валерій Миколайович Сойфер та Ю.Л.Дорохов ще, будучи студентами Першого Московського медичного інституту і досліджуючи ДНК в час реплікації (процес подвоєння молекули, або процес спадкоємного народження молекули, в якій закладений механізм генетичної записі та спосіб передачі інформації нащадкам) в своїй роботі отримали цей результат.

Вони виявивши, що клітини утримують набір особливих ферментів (їх називали ферменти репарації), відтворюючих структуру ДНК. Але він ще тоді сказав, що для остаточного роз’яснення механізму реплікації потребується ще багато зусилля і хотілося б йому вірити, що майбутні дослідники не спростують їхні докази. Так що, Миколо, може ми з тобою через твою теорію: «фізика ефіру» здійснимо останній доказ суті, який підтвердить їхнє сподівання, – так Олександр закінчив їхнє обговорення вчорашньої розмови.

– Тоді що будемо готувати автоклав для синтезу білків та в електронному комп’ютерному устаткуванні підготуємо наукове поле, в якому посіємо зерно білкової та нуклеїнової інформації і зберемо урожай по спілкуванню душі померлого з живою людиною. Будемо вдвох долати цю проблему. Я думаю, ми з ним за рік вправимося, – переконливо запевнив

Микола.

– Тільки так, – сказав Олександр і пішов до себе в лабораторію.

Його зустріла Сніжана іронічною посмішкою.

Олександр догадався, що це реакція від вчорашнього обговорення фільму.

– Ну як тобі Василина? Відкоркував її думку, чи ні? Чого мовчиш? – запитала і, підійшовши до нього ніжно взяла його руки і поцілувала.

– Що тобі сказати, Сніжано, я не знаю. Тобі я завжди говорив тільки правду і зараз скажу. Я жива істота, яка сприймає всі почуття. Навіть коли б я і хотів то не зумів би не почути її ніжний дотик пальців до моєї руки, не зумів би не відчути теплоту її очей. Це все я відчув і звичайно мені було приємно, але ж не так приємно як зараз коли ти мене поцілувала. Я гадаю, що це все природно. Висновок роби сама. Для мене все зрозуміло. Пробач, якщо я своєю відповіддю зробив тобі боляче, – сказав Олександр, обняв і став цілувати.

– Ладно, любий, своєю відвертою думкою ти мене переконав. Що будеш робити? – запитала Сніжана.

– Почну шукати істинну відповідь: як зробити відкриття на основі якого встановити спілкування з душами померлих. Але для створення математичної моделі по спілкуванню з душами померлих треба написати математичні викладки на хімічні, та фізичні реакції. Для того, щоб їх написати то треба спочатку визначити: перш за все мову реплікації ДНК – проходження фізико-хімічної реакції нуклеїнової кислоти в процесі синтезу; процес реплікації нуклеїнової кислоти; роль білків у житті організмів; яким образом з участю яких структур у живих клітинах відбувається абсолютно точний синтез всіх білкових молекул; звідки клітина черпає енергію в процесі синтезу; шляхи синтезу речовини в клітинах; роль фотосинтезу в геологічному вигляді Землі; ферменти і їх роль у біологічних реакціях; будову живих клітин; як клітини лікують себе; роль генної інженерії в синтезі майбутніх еволюційних клітин, – відповів Олександр..– А ти чим займешся, Сніжано?

– Закінчу писати програму по скануванню мозку. А потім як завжди буду займатися рутинною працею – накопиченням і розповсюдженням міжпланетної інформації, – відповіла Сніжана. – Коли ти, Олександре, почнеш давати мені із свого алгоритму визначення математичні моделі. А визначень у тебе одинадцять. Один справишся? – запитала Сніжана.

– Чому один? Ми обговорили це питання, будемо вдвох із Миколою працювати. Я по собі знаю, моя «снігова королева», що ти в роботі без творчої праці теж не можеш бути сама собою. Правда в тебе є творче хобі – поезія. Так що ти свій мозок будеш поповнювати озоном поетичної творчості. А що стосується мого алгоритму визначення то я насамперед зараз буду створювати із всіх важливих математичних моделей ключову математичну модель по реплікації молекул. Коли вивчу мову зчитування інформації з білкових клітин я почну створювати механізм зчитування інформації. Цей механізм дозволить мені вести з клітинами білків та нуклеїнових кислот двосторонній діалог. Особливо це буде важливим аргументом при застосуванні генної інженерії для синтезу еволюційних генних клітин, які б. прискорили кодування еволюційного розвитку, як тіла людини так і її душі. А це визначає, що в резервній частині нашого мозку будуть задіяні еволюційні клітини, енергія яких буде здатна переносити думку у душу померлої людини. А так як душа знаходиться в еволюційному тілі вона теж, як і тіло, еволюціонує і в неї теж появляться нові еволюційні атоми, енергія яких буде здатна сприймати думку і посилати назад своє враження у вигляді коливання електронно-магнітних імпульсів. Ці імпульси буде сприймати наше електронно-комп’ютерне устаткуванням і ми будемо, сидячи за цим устаткуванням сприймати інформацію так як уже сприймаємо почуття. Зрозуміло тобі, Сніжано, – так виклав свою мрійливу ідею Олександр. – А тепер я почну працювати над розробкою математичної моделі по реплікації молекул. Я думаю, що на цьому тижні ти її отримаєш, – запевнив Олександр. – Давайте займемося кожен своєю роботою. Я в кінці робочого дня зайду, – сказав він і пішов у свій робочий кабінет, в який його вже так давно не приводило творче натхнення.

Сніжана стала дописувати програму по скануванню мозку людини.

Олександр відчинив свій кабінет і пішов до робочого столу. На столі стояло розроблене дублетне устаткування по зв’язку з міжпланетним Інтернетом. В його думках стали пробігати короткі спогади історії по створенню цього устаткування. Але вкралася думка, яка щойно зупинила ці спогади. І Олександр згадав іншу історію про молодого американського біохіміка Джеймсона Уотсона та трішки старшого теж американського фізика-теоретика Френсіса Крі-ка, які в кінці 1953 року аналізували результати, отримані хіміками Ервіном Чаргаффом та іншими і фізиками в основному рентгено-структурниками Морісом Уілкінсом і Розаліндою Франклін і, проаналізувавши прийшли до такого висновку. Висновок був такий: щоб уявити собі точну просторову картину – структуру дуже складної молекули нуклеїнової кислоти (ДНК) вони виготували із атомів так звані шарикові моделі. Розміри кожного атома, який входив до складу молекул та кути між атомами на той час вже були встановлені і вони ретельно почали ліпити каркаси молекул, підбираючи для них потрібні атоми (шарики). Так вони стали змінювати структуру молекули ДНК, а коли змінилася структура, то обов’язково зміниться і поведінка молекули. Таким чином вони, підбираючи структуру майбутньої молекули кодували її генне унаслідування, тобто структуру, склад тіла і її поведінку. Так думав Олександр і по аналогу шарикової моделі почав писати математичну модель для майбутнього складу та структури молекули реплікації нуклеїнової кислоти, але його думку зупинив дзвінок дублетного комп’ютерного устаткування по зв’язку з міжпланетним Інтернетом – це була Сніжана.

– Як тобі, мій любий, пишеться? – запитала Сніжана.

– Та тільки почав, а тут ти. А ти, «моя снігова королево» як там?

– Я вже закінчила писати програму по скануванню мозку і зараз вже читаю, що в тебе на умі. Ти почав складати із атомів алгоритм структури та поведінки нової молекули. Я відчуваю, любий, твоє хвилювання. Не переживай. Все в тебе вийде. Бажаю наснаги і цілую. Після роботи зайду, послухаєш поезію і підемо додому, – сказала Сніжана і вимкнула зв`язок. До кінця робочого дня залишилося більше двох годин.

Олександр продовжив складати свій алгоритм із фізичних, хімічних та математичних викладок потрібних для створення математичної моделі. Сніжана вирішила зайнятися поезією. Їх творчі уми працювали у ритмі з часом, який непомітно для них сплив, як вода. Сніжана встигла написати і зняти на ксероксі поетичний твір. Олександр теж написав математичну модель по мові реплікації.

Сніжана зайшла до Олександра, який, торжествуюче її зустрів, обняв і вони стали цілувалися.

Націлувавшись Олександр з нетерпінням радісно сказав: «Давай читай. Я слухаю».

Вони сіли на дивані. Олександр обняв Сніжану і зову став цілувати. Націлувавшись вона стала читати. Це був такий твір:

«СІМ ВИДІВ МАТЕРІЇ

1

Сім видів матерії має весь простір космічний:

Фізична, ефірна, астральна й ментальна складають, 

Неначе в будові, єдиний фундамент магічний;

Вогненна, буддхічна й атмічна — як аура сяють!

І всі ці сім видів вселились і діють в людині, 

І кожна матерія в ній — самостійним є тілом, 

І, ніби матрьошка в матрьошці, одно у другому засіло

Й помітне фізичне лиш — інші тіла невидимі!

2

Помітне фізичне лиш — інші тіла невидимі!

Лиш тіло астральне на фото-дисплеї помітне

І образ його, як в тумані, а може, як в димі, 

В уяві людини нагадує щось непривітне, 

Якесь таємниче і так насторожує лячно, 

Що привид ось-ось оживе і поселиться в душу.

Але я до видумки розуму ставлюся вдячно

І плодом природного явища визнати мушу!

3

Подію природного явища визнати мушу, 

Яка лиш помітним єством у вісні оживає, 

І тягне на різні примари в душевну калюжу

Й на марево вигадок різноманітних впливає, 

Де бачаться й чуються всі персонажі буттєві, 

Що, мов на тім світі, ведуть між собою розмову, —

В сучаснім житті визначають всі віхи суттєві, 

Лишаючи езотеричного вчення основу.

4

Лишається в спадщину езотеричного вчення основа, 

Та з іншого виміру простору чинні для смертних закони, 

Які нам лиш Богом закладені в гени без жодного слова, 

Бо в іншому вимірі мова є зайва – там діють канони

І діє закон накопичення зла і добра індивідом, 

Який супроводжує в пекло, чи в рай аж від роду, 

Торуючи шлях на той світ, інтелект їх йде слідом, 

Який обривається в пекло чи в рай, як той подих!

5

Наш слід обривається в пекло чи в рай, як той подих, 

І там перевтілює нас у тіла із матерій духовних, 

Які генерують наш спогад, діставши тілесної згоди, 

Щоб скоєні метаморфози розглянулись Судом Верхов ним

По Божих космічних законах, які вимагають від людства

З духовної плазми звести торсіонного захисту Поле, —

Назавжди позбавитись людям в душевних ілюзіях буйства

Й здійснить перехід на енергобіоз! Що ти скажеш нам, Доле?

6

Здійснить перехід на енергобіоз! Що ти скажеш нам, 

Доле?

Відмовитись від традиційної їжі, здолавши свідомість.

На рівні молекул клітин перейти трансмутації поле

І, щоб в еволюції тіла відчути свою невагомість, 

Щоб з рівня Душі перейти нам на рівень священного

Духу, 

Щоб тіло було невмирущим й ніколи не падало духом, 

Щоб Всесвіту тіло вже можна прикласти до вуха, 

Або навпаки, притулити до тіла і Всесвіту вухо!

7

Аби щоб вдалося прикласти до тіла і Всесвіту вухо!

То хай би почуло й узріло, як в космосі серце ритмує, 

Як зоряний вітер на крила свідомості дмухає, 

Як Думка сприймає буття перестройку — аж Душу тамує!

Як зло і брехню перековує розум на правду і добрість, 

Та стогін людей від війни й тероризму чомусь не вщухає, 

Й на схилах мети лиш видніється заангажований обрій!

О, Боже, скажи, та невже отаке й на тім світі буває!?»

Гарний поетичний твір. Так коротко і так зрозуміло тобі вдалося втиснула мрійливу думку про еволюційний розвиток суспільства, яке вже перестало вживати традиційну їжу і перейшло на енергобіоз. Ти цим віршем мене порадувала, тепер можна сміливо йти додому, – поцілувавши сказав Олександр.

Вони закрили лабораторію і понад цехом пішли додому. під неповторну мелодію воркування горлиці.

м.Дніпропетровськ 23.10 – 25.10.2014
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
11.03.2015 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (глава 2, Том2)
11.03.2015 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (глава 4, том 2)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
На грані живого і мертвого (Том II)
11.03.2015
На грані живого і мертвого - СПІЛКУВАННЯ З ДУШЕЮ ЛЮДИНИ (глава 1, том 2)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 3, Том2)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 5, том 2)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 25  Коментарів:
Тематика: Проза, роман,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +34
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
24.04.2013 © Тетяна Белімова
03.12.2011 © Т.Белімова
09.12.2010 © Тундра
27.03.2012 © Микола Щасливий
12.04.2011 © Закохана
20.01.2011 © Михайло Трайста
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди