Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
11.03.2015 11:50Роман
Фантастика  Для дорослих  Про любов  
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

глава 6, том 2

РОЗДУМИ ПРО ЕВОЛЮЦІЮ ЛЮДИНИ

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 11.03.2015 / 28356

Успішно, закінчивши заочну докторантуру філософського факультету в київському Міжнародному науково-технічному університеті і, отримавши диплом доктора філософських наук Василина стала думати де працювати. «Знайти роботу за фахом, – думала вона. – Це можливо тільки в самому місті. Знову електрички. Черги на маршрутках. А де ж брати часу для вивчення історії, яка знає немало видатних філософів, котрим було суджено зіграти роль двигуна еволюції людини. Адже я теж хочу заправити цей філософський двигун своїм філософським паливом, щоб продовжити їх естафету. Отож сиди і не рипайся на своєму улюбленому робочому місці і фрезеруй свої філософські мрії». Так вирішила Василина і, закріпивши нову деталь у «губках» фрезерного станка та, підвівши різець вона встановила розмір товщини стружки. Включила станок і стала спостерігати за автоматичним рухом різця, згадавши легенду про Люцифера в «Криптограмах Сходу». Ця легенда заключає в собі велику історичну істину – передбачений Армагедон нашої раси знаходиться в повному розпалі. «Хіба те що діється тепер не показує який настав безглуздий час – війна на Сході країни. Перевибори Верхової Ради. Люстрація. Коаліція. Опозиція», – подумала Василина і звернула увагу, що рух різця зупинився. Деталь готова і вона, поставивши наступну деталь пильніше стала спостерігати за автоматичним рухом фрезерного різця. Різець під монотонну мелодію намотував стружку в кільця, які падали в свій бункер. А Василина стала знову думати про те, що в Тибеті, в Японії та в Китаї філософи навчають людей у нинішньому віці тому, чому вчили древні філософи коли в їх священних гаях – академіях природи збудованих тими ж руками Незримого Архітектора збиралися посвячені, щоб узнати ким колись була людина і ким вона стане в майбутньому. Духовенство цих країн, викладаючи як фізичні так і духовні науки, доказує, що здійснення моральної та фізичної чистоти розвиває в людині життєву силу духа, яка дає можливість управляти своїм власним духом. «Наша ж наука тільки спотворює древню філософію», – подумала Василина і, глянувши на різець, згадала прочитане про філософа Платона, який ввібрав у себе всю інформацію вченості свого часу – грецьку від Філософа до Сократа, а потім італійську від Піфагора та інформацію, яку тільки зміг дістати на Сході та в Єгипті. Він був настільки обізнаним, що вся філософія Європи та Азії ввійшла в його доктрини. Він був здібним мислителем, володіючи душею і талантом поета.

Василина глянула на різець і на годинник. Наближалася вже обідня перерва. Вона згадала про доньку Сніжанку та про Сергія і стала уявляти свій домашній ковчег затишку.

Коли Василина зайшла в кімнату няня годувала доньку а Сергій наливав у миску розігрітий борщ.

– Мамочко, ти прийшла! – Зраділа Сніжанка, встала з-за столу і, підбігши встрибнула в обійми Василини.

Сергій підійшов до них і, обнявши їх поцілував.

– А тепер, доця, іди – обідай. А потім нам розкажеш як ти провела час у місті – в дитячому клубі, – попросив її Сергій.

Сергій із Василиною теж стали обідати.

– Василино, як ти дивишся на те, щоб поміняти роботу? – запитав Сергій, дивлячись у її здивовані очі. – Може бажаєш стати викладачем історії, – запропонував він.

– Я вже думала, щоб знайти роботу навіть за фахом, але передумала. Буду працювати на фрезерному верстаті і долати філософські тенета, які взяли мою душу в полон. У мене буде більше часу, щоб писати суттєві філософські публікації. Я думаю, що ти суперечити не будеш.

– Не буду, – радісно сказав Сергій. – Я ж знаю, що ти завжди зможеш вибрати те, що тобі до вподоби і прийняти вірне рішення. Так тримати вірну позицію!

– Я тобі, коханий, вдячна за твою підтримку, – задоволено сказала Василина. – Іншої відповіді я не очікувала.

– Тоді давай підемо до Сніжанки – поговоримо, бо вже няня розповідає їй казку… – поки не заснула. Посуд потім помиємо, коли будемо іти на працю, – запропонував Сергій.

– Доця, тепер розкажи що ти робила в дитячому клубі, сподобалась тобі сьогоднішня програма? – запитав Сергій і поцілував її одноразово із Василиною.

– Спочатку співали, потім танцювали, – засинаючи промо-

вила вона і заснула.

Озвався мобільний телефон Сергія – дзвонила секретарша.

– Сергію Никифоровичу до вас приїхав голова районної ради, – повідомила Надія Петрівна.

– Скажи Івану Івановичу, що я вже вийшов і зараз буду, – сказав він і, поцілувавши Василину пішов до себе в кабінет.

Коли Сергій Никифорович зайшов у кабінет Іван Іванович допивав кофе.

– Добрий день, Сергію Никифоровичу, – промовив він і, підвівшись потиснув йому руку. – Вибач, що в обідню перерву турбую тебе, шановний. Тут така справа. Ми – тобто мешканці нашого району бажають у твоїй парковій зоні збудувати дитячий садок та лікарню і попросили мене, щоб ми з тобою позитивно домовились по цьому питанню.

– Візьми, шановний, ось почитай, – запропонував Сергій Никифорович, відкривши свій мрійний блокнот і показав пальцем.

Іван Іванович, прочитавши сказав: «Тоді без проблем А фінанси для цієї справи нашому району вже закладені в міському бюджеті на наступний рік. По рукам! Що ж стосується будівництва початкової школи у твоїй парковій зоні, то я думаю, що ми вдвох з тобою і це питання вирішимо. Тоді я пішов, на все добре, – сказав Іван Іванович.

– От і добре, що ти прийшов. Я тобі, Іване Івановичу, дуже вдячний, – сказав Сергій Никифорович, не відпускаючи його благодійної руки. Так вони вийшли з кабінету. Сергій Никифорович провів його до прохідної і зайшов додому за Василиною. До кінця обідньої перерви залишилося шість хвилин. Вони зібралися і пішли на свої робочі місця, а коли ішли у Сергія озвався мобільний телефон – дзвонила секретар-

ша.

– Сергію Никифоровичу вас визиває до себе міський голова на чотирнадцяту годину.

– Добре. Буду.

Василина, налаштувавши деталь і встановивши різець задала автоматизовану робочу програму і включила верстат. Різець, здіймаючи стружку знову заграв їй свою пискучу мелодію, викликавши в неї її улюблені мрії. І вона знову згадала філософа Платона, який говорив своїм ученикам, що безсмертний дух та безсмертна душа мають арифметичне начало так же, як любе тіло має геометричне начало і, що це духовне начало є саморухомим відображення Вселеної, і воно розповсюджується із її центру по всьому тілу мікрокосмосу. «Мікрокосмос – це ж і є той самий ефір, над яким ламаючи голову Микола Антонович розробив єдину теорію поля – «фізика ефіру». Це ж здорово!», – подумала Василина і стала в своїй уяві будувати образ майбутнього спілкування з душею як живої так і померлої людини. Вона думала: «Коли вченим стане відомо атомний склад і геометрична структура розуму над чим вже працюють Микола та Олександр тоді вони через спеціалізоване комп’ютерне устаткування зможуть вийти через ефір на зв`язок з душею. Адже електронна пам`ять душі тотожна пам`яті розуму та подібна пам`яті комп’ютера. У пам`яті душі міститься інформація по такому ж принципу як і в пам`яті комп’ютера. В структурній решітці пам`яті душі задіяні біологічні електрони (нейрони), а в структурній решітці пам`яті комп’ютера – технічні (нейтрони). Виходить, що вчені будуть мати справу з двома комп’ютерами. Один із них – біологічний, а другий – технічний. І я гадаю, що через той самий модуль із кремнію вони вийдуть на зв`язок з душею».

Налаштувавши станок на іншу деталь Василина знов стала блукати в лабіринтах мрій своєї пам’яті. Знову уявляла переосмислюючи прочитане: «Гармонія і математична рівновага подвійної еволюції – духовної та фізичної можуть бути пояснені тільки універсальними числами Піфагора, який побудував свою систему цілком на так званій «метричній мові». Сократ дотримувався переконливих думок Піфагора. Вони вчили, що в людині дві душі окремі і різні по своїй натурі: одна тлінна – астральна душа з внутрішнім розбалуваним тілом – смертна, а друга – чиста, нерозбещена і не спокуслива – безсмертна, або частина божественного духу. Смертна душа погибає при черговій переміні на порозі кожної нової сфери в місцях очищення. Безсмертна душа стає з кожним переселенням все більше очищеною душею. Платон казав, що міфи є суть – сосуди-носії великих історичних істин і цілком гідні, щоб їх шукати. Він так захоплено описував стан колишньої людини в якому вона колись знаходилася і якою вона стане в майбутньому: до і після того як вона загубила крила коли жила серед богів і сама була теж Богом у повітряному світі. Його видумана Вселена була наповнена божественними і духовними істотами різних рас. А потім із однієї із цих рас розвилась первісна людина.

«Як же мені віднайти і розгледіти ті життєві принципи, які лежать в основі філософських систем старини? Коли ж моє міркування очима розуму узріє ключ до піфагорійського мислення?» – подумки корила себе Василина.

Так Василину в калейдоскопі її філософських думок супроводжувала фрезерна мелодія аж то кінця останнього робочого дня тижня.

А коли прийшла додому і, впоравшись із домашніми справами стала писати філософський нарис.

м.Дніпропетровськ 31.10 –04.11.2014
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
11.03.2015 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (глава 5, том 2)
11.03.2015 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (глава 7, том 2)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
На грані живого і мертвого (Том II)
11.03.2015
На грані живого і мертвого - СПІЛКУВАННЯ З ДУШЕЮ ЛЮДИНИ (глава 1, том 2)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 4, том 2)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 6, том 2)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 8, том 2)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 32  Коментарів:
Тематика: Проза, роман,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +83
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
29.08.2010 © Віта Демянюк
26.03.2012 © Піщук Катерина
23.02.2013 © Тетяна Белімова
09.12.2010 © Тундра
20.01.2011 © Михайло Трайста
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди