Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
11.03.2015 13:00Роман
Фантастика  Для дорослих  Про любов  
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

глава 11, том 2

ПРОВЕДЕННЯ ЮВІЛЕЙНОГО НОВОСІЛЛЯ

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 11.03.2015 / 28361

На другий день Олександр та Микола, дійшли висновку, що складання алгоритму спілкування з душею треба призупинити та створити спочатку алгоритм пошуку душі і прив`язати до нього вже написану частину алгоритму, а потім вже можна буде продовжити і закінчити повний алгоритм та приступити до нового складання математичної моделі по спілкуванню з душею.

– Отже перше, що ми мусимо розглядати душу як самостійне астрально-матеріальне тіло, – сказав Микола. Оболонка тіла душі покрита різними атомами із певної кількості. Складова тіла душі теж із певних різних атомів, які складають структурну решітку тіла душі із певної кількості різних атомів. Друге – в самому тілі душі відбуваються фізико-хімічні процеси (реакції) і виробляють енергію для підтримки життя душі, як це відбувається в тілі людини. Трете – так як тіло душі складається з атомів, то воно має електромагнітне поле і може, як притягуватися так і відштовхуватися. Четверте – дубльована інформація розуму та його пам`ять – це є пам`ять та інформація душі в повнім об’ємі за все її життя. П’яте – розум та душа, мешкають в головному мозку людини де душа скидає інформацію в пам`ять людини – в нейронні чарунки її головного мозку. Шосте – здійснення пошуку душі по її інформації. Адже душа пам’ятає своє прізвище, ім’я та по-батькові. Сьоме – сканування електромагнітного мозку душі та вихід на спілкування з нею.

– Здається все – повний словесний алгоритм, – підтвердив Олександр. – Можна сказане тобою начинювати необхідною інформацією та описувати мовою математики.

Вони стали заповнювати певними даними кожну частину словесного алгоритму і писати математичний алгоритм.

Сніжана та Василина займалися своїми справами. Сніжа-на, готувала для державного Інтернету погоду на наступний тиждень і, передавши у відділ заводського Інтернету, стала писати вірш навіяний Василиною, а Василина вивчала мову програмування.

В лабораторії пролунала телефонна мелодія – дзвонила Надія. Сніжана зняла слухавку.

– Ви не забули, що сьогодні після обіду почнеться урочиста церемонія ювілейного новосілля? – запитала Надія.

Не забули. Прийдемо. – відповіла Сніжана.

– Дай, будь ласка, слухавку Миколі попросила Надія.

– Миколо, Кличе Надія... Він, Надіє, тобі каже, що не може і тебе цілує, і щоб ти його не відволікала, – сказала їй Сніжана. – Зараз щось пише. Мо’, передати йому щось? – запитала Сніжана.

– Та ні. Скажи, що скучила і теж цілую. Хай малює свою модель. Приходьте, буду на вас чекати, – відповіла Надія і по-

вісила слухавку.

– Що вона хотіла? – запитала Василина.

– Нагадала про святкування ювілейного новосілля.

– Та як же можна забути про таку подію? Вже скоро й перерва на обід. Що ти написала? Прочитай, будь ласка, Сніжано, – попросила Василина.

– Якщо просиш – тоді слухай, – сказала і стала читати вірш: Він був такого змісту:

«Уявна Зустріч.

– Самотність, – гірка ти, полин твій зі мною…

Що треба мені, щоб здолати цю відстань?

Навіщо прийшла ти до мене, мов хуга, зимою?

Мо’, хочеш, щоб я із тобою, як лід став?

Все – рівне нулю, щоб самотність прогнати, 

Вона, як неправда, існує бідою, 

Вона, як той час, що не можна догнати, 

Скрізь сіє нещастя своєю ходою…

– Кохано! Ти в небо пішла вже – додому, 

Лишила мене у гостях наодинці…

… Все ж щастя – в уяві з тобою самому

Зустрітися там, – на космічній зупинці».

Гарний вірш. Маленький по формі, але великий по змісту. Як тобі все це приходить? – запитала Василина.

Мабуть із космосу до нас приходить творчий дух. Адже твої, Василино, твори теж здорово вражають філософськими викладками. Не кожен до цього додумається, – відповіла Сніжана.

– Дівчата може підемо додому та пообідаємо? – запитав Микола. – А з дому на ювілей, – додав він..

Після обідньої перерви всі заводчани почали збиратися в парковій зоні. На самій великій галявині соснової зони, де вже йшло великою ходою будівництво заводської лікарні, під соснами, які опоясували берег Дніпра розмістився заводської їдальні буфет з мінеральними напоями. По обидві сторони буфету розміщені переносні табло заводського Інтернету. З боку буфету на столі, за яким вже зібралися організатори та запрошені гості – учасники цього свята стояв заводський гучномовець, з якого вже лунали чаруючі мелодії різних пісень. Коло столу стояв журналіст із телецентру. Посередині галявини перед буфетом стояли всі стільці на яких заводчани їздили в свій аграрний цех.

Коли всі стільці були заповнені, а за ними заповнилася і галявина, наступила тиша і тамада весілля, а ним була Полі-на Петрівна, надала слово директору заводу.

– Шановні, співпрацівники, – звернувся Сергій Никифорович. Дозвольте мені з цієї нагоди привітати вас і ваші сім’ї з ювілейним новосіллям, побажати вам міцного здоров’я та довголіття, а в справах: сімейних, душевних, духовних, фахово-творчих та матеріальних повсякденного задоволення, – сказав він і передав гучномовець тамаді – Поліні Петрівні.

– Шановні, співпрацівники сьогодні в нас наші гості ви їх вже знаєте і зараз вони перед вами у повній своїй красі це – Ані Лорак і Валерій Міладзе, – представила їх Поліна Петрівна. – Привітаємо їх по робітничому своїми бурними і теплими оплесками, – сказала Поліна Петрівна і передала мікрофон Ані Лорак.

– Шановні, пісня: «Вопреки», – сказала і стала співати.

ЇЇ мелодія своїми чаруючими звуками наповнювала кожного серце і душу почуттями бадьорості і мов, на емоційних крилах, підіймала їх радісний і мрійливий настрій, і ніби всупереч побутовим дрібницям залишила в кожного приємний незабуваючий слід. Бурхливі оплески кожного були продовженням їхнього задоволення. Ані Лорак теж була радісно задоволена і передала мікрофон Валерію Міладзе.

– Шановні, пісня: «Солнце», – сказав він. і почав співати.

Його надзвичайна мелодія, наче сонячними променями, розігріла заводчан своєю особистою емоційністю і новизною своєї тональності. Бурхливі оплески кожного були ніби почуттєве марево їхнього сприймання пісні. Валерій Міладзе задоволено подякував шанувальників пісні і передав мікрофон Ані Лорак. Так вони по черзі виконували свої любимі пісні. А потім після закінчення своєї програми ще співали на замовлення Василини та Миколи. Василина замовили пісню «Небеса» Валерію Міладзе, а Микола – пісню «Забирай» Ані Лорак.

Тамада – Надія Петрівна подякувала тележурналіста і гостей та ще ввічливо і щиро запросила їх теж подивитися по заводському міжпланетному Інтернету науково-фантастичне кіно із планети «SS-344». Тележурналіст став знімати кіно і дивитися разом з присутніми. То було те кіно про астральне спілкування закоханих, що дивилися одного разу Микола Антонович зі своєю любимою дружиною Надією та своїми колегами – однодумцями: Олександром та Сніжаною; Сергієм та Василиною; Петром та Маргаритою.

Глядачі та гості довго обмінювалися думками про неабияке побачене та почуте і, неначе під гіпнотичним враженням стали розходитися.

м.Дніпропетровськ 17.11 – 19.11.2014
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
11.03.2015 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (глава 10, том 2)
11.03.2015 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 12, том 2)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
На грані живого і мертвого (Том II)
11.03.2015
На грані живого і мертвого - СПІЛКУВАННЯ З ДУШЕЮ ЛЮДИНИ (глава 1, том 2)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 9, том 2)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 11, том 2)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 13, том 2)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 37  Коментарів:
Тематика: Проза, роман,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +8
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
03.12.2011 © Т.Белімова
29.08.2010 © Віта Демянюк
12.04.2011 © Закохана
20.03.2015 © Вікторія Легль
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди