11.03.2015 13:21
Без обмежень
52 views
Rating 0 | 0 users
 © Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

глава 13, том 2

ПРОВЕДЕННЯ ЮВІЛЕЙНОГО НОВОСІЛЛЯ

На другий день Олександр Андрійович та Микола Антонович, дійшли висновку, що складання алгоритма спілкування з душею треба призупинити та створити спочатку алгоритм пошуку душі і прив`язати до нього вже написану частину алгоритма по зв’язку з душею, а потім вже можна буде продовжити і закінчити повний словесний алгоритм та приступити до нового складання математичної моделі по спілкуванню з душею. Вони стали думати над новим варіантом складання словесного алгоритма по спілкуванню з душею людини.

Сніжана Вікторівна та Василина Григорівна займалися своїми справами. Сніжана Вікторівна готувала для державного Інтернета погоду на наступний тиждень і, передавши у відділ заводського Інтернета, стала писати вірш навіяний Василиною Григорівною, а Василина Григорівна вивчала мову програмування.

В лабораторії пролунала телефонна мелодія – дзвонила Надія Петрівна. Сніжана Вікторівна зняла слухавку.

– Ви ж не забули, що після обіду почнеться урочиста церемонія п’ятирічного ювілейного новосілля? – запитала Надія Петрівна.

– Не забули. Прийдемо, – відповіла Сніжана Вікторівна.

– Дай, будь ласка, слухавку Миколі, – попросила Надія Петрівна.

– Микола, Кличе Надія... Він, Надія, тобі каже, що зараз підійти не може і тебе цілує, – сказала їй Сніжана.

– Сніжана, скажи йому, що і я для нього посилаю через флюїд ефіра мій медовий поцілунок. Нехай там його знайде і забере, – жартуючи попросила Надія Петрівна.

– Добре, скажу. Зараз він щось пише. Може, передати йому щось? – запитала Сніжана Вікторівна.

– Та ні. Скажи, що скучила і теж цілує. Хай пише свою модель. При-ходьте, буду на вас чекати, – відповіла Надія Петрівна і поклала слухавку.

– Що вона хотіла? – запитала Василина Григорівна.

– Нагадала про святкування ювілейного новосілля.

– Та як же можна забути про таку подію? Вже скоро й перерва на обід. Що ти ще написала? Прочитай, будь ласка, Сніжана, – попросила Василина Григорівна.

– Просиш – тоді слухай, – сказала і стала читати вірші:

УЯВНА ЗУСТРІЧ

Самотність гірка, як полин, лиш зі мною –

В космічній імлі роз’єднала нас відстань…

Навіщо прийшла ти до мене, мов хуга, зимою?

Мо, ’ хочеш, щоб я із тобою, як лід став?

Все – рівне нулю, щоб самотність прогнати, 

Вона, як неправда, існує бідою, 

Вона, як той час, що не можна догнати, 

Скрізь сіє нещастя своєю ходою…

– Кохано! Ти в небо пішла вже – додому, 

Лишила мене у гостях наодинці…

…Все ж щастя – в уяві любиму самому

Душею зустріть на космічній зупинці.


ДУШІ НЕ ТОРКАЄТЬСЯ ОСІНЬ

Прийшов на подвір’я вже жовтень плаксивий, 

Ще листя висить – пожовтіло лиш тілом…

Жовтіє і наше волоссячко сиве, 

І тіло так само, як лист, пожовтіло.

І тільки кохання ще квітне і досі –

Ніколи душі не торкається осінь:

Любов’ю закохано дивимось в очі, 

Уважно пильнуєм в бутті друг за другом –

В обіймах іще почуття нас лоскоче…

…Любов це – як Сонце у небі над пругом!


БІЛЬ І ЛЮБОВ

Гуділи джмелі як зайшли ми в квітучий садок, 

Душа не болить – почуваю щасливим себе!

Ми вдвох близь черешень, я смачно цілую тебе…

Й здається – я джміль, що цілує пахучий цвіток!

Бува хтось комусь в чай насипав не сахар, а сіль

Чим визвав в чутливій душі біль, дратуючий кров…

Й коли в нас від чогось душевний з’являється біль –

В серцях, як в мартені, ми плавимо біль на любов!


Гарні вірші. Маленькі по формі, але великі по змісту. Як тобі, Сніжана Вікторівна, все це приходить? – запитала Василина Григорівна.

– Мабуть із космосу до нас обох приходить творчий дух. Адже твої, Василина Григорівна, твори теж нас здорово вражають філософськими викладками. Не кожен до цього додумається, – відповіла Сніжана Вікторівна.

– Дівчата може підемо додому та пообідаємо? – запитав Микола Антонович. – А з дому на ювілей, – додав він.

Після обідньої перерви всі заводчани почали збиратися в парковій зо-ні. На самій великій галявині соснової зони, де вже йшло великою ходою будівництво заводської лікарні, розмістився під соснами заводської їдальні буфет з мінеральними напоями. По обидві сторони буфета розміщені переносні табло заводського Інтернета, з яких вже лунали чаруючі мелодії різних пісень. З боку буфета на столі, за яким вже зібралися організатори та запрошені гості – учасники цього свята стояв заводський гучномовець. Коло столу стояв журналіст із телецентру. Посередині галявини перед буфетом стояли всі лави на яких заводчани їздили в свій аграрний цех.

Коли всі лави були заповнені, а за ними заповнилася і галявина, наступила тиша і тамада новосілля, а ним була Поліна Петрівна, надала сло-во директору заводу.

– Шановні мої, співпрацівники, колеги, і наші гості, – звернувся Сергій Никифорович. – Дозвольте мені з цієї нагоди привітати вас і ваші сім’ї з п’ятирічним ювілеєм новосілля, побажати вам і вашим сім’ям міцного здоров’я та довголіття, а в справах: сімейних, душевних, духовних, фахово-творчих та матеріальних повсякденного задоволення, – сказав він і передав гучномовець тамаді – Поліні Петрівні.

– Шановні, співпрацівники сьогодні в нас наші гості. Ви їх вже знаєте і зараз вони перед вами у повній своїй красі це – Ані Лорак і Валерій Міладзе, – представила їх Поліна Петрівна. – Привітаємо їх по-робітничому своїми бурними і теплими оплесками, – сказала Поліна Петрівна і передала мікрофон Ані Лорак.

– Шановні, пісня: «Вопреки», – сказала вона і стала співати.

Її чаруюча мелодія наповнювала серця і душі почуттями бадьорості і мов, на емоційних крилах, підіймала в кожного радісний і мрійливий настрій, Ця мелодія, ніби всупереч побутовим та заводським дрібницям, залишила в душі кожного приємний незабуваючий слід. Бурхливі незатухаючі оплески кожного були продовженням їхнього задоволення. Ані Лорак теж була радісно задоволена і передала мікрофон Валерію Міладзе.

– Шановні, пісня: «Сонце», – сказав він. і почав співати.

Його надзвичайна мелодія, наче сонячними променями, розігріла заводчан своєю особистою емоційністю і новизною тональності мелодії. Бурхливі оплески кожного, ніби почуттєве марево їхнього сприймання пісні, довго не затухали. Валерій Міладзе задоволено подякував шанувальників пісні і передав мікрофон Ані Лорак. Так вони по черзі виконували свої любимі пісні. А потім після закінчення своєї програми ще співали на замовлення Василини Григорівни та Миколи Антоновича. Василина Григорівна замовили пісню «Небеса» Валерію Міладзе, а Микола Антонович – пісню «Забирай» Ані Лорак.

Тамада – Надія Петрівна подякувала тележурналіста і гостей та ще ввічливо і щиро запросила їх теж подивитися по заводському міжпланетному Інтернету науково-фантастичне кіно із планети «SS-344». Тележурналіст став знімати кіно і дивитися разом з присутніми. То було кіно про астральне спілкування закоханих.

Глядачі та гості довго обмінювалися думками про неабияке побачене та почуте і, неначе під гіпнотичним враженням стали розходитися.

17.11 – 19.11.2014

м.Дніпропетровськ 23.11. – 25.11.2014



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «На грані живого і мертвого (Глава 14, том 2) / Роман | Василенко Андрій Антонович». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «На грані живого і мертвого (Глава 12, том 2) / Роман | Василенко Андрій Антонович».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Василенко Андрій Антонович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо