Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
11.03.2015 13:21Роман
 
Рейтинг: 0 | 0 гол.
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

глава 13, том 2

ПРОВЕДЕННЯ ЮВІЛЕЙНОГО НОВОСІЛЛЯ

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 11.03.2015 / 28363

На другий день Олександр Андрійович та Микола Антонович, дійшли висновку, що складання алгоритма спілкування з душею треба призупинити та створити спочатку алгоритм пошуку душі і прив`язати до нього вже написану частину алгоритма по зв’язку з душею, а потім вже можна буде продовжити і закінчити повний словесний алгоритм та приступити до нового складання математичної моделі по спілкуванню з душею. Вони стали думати над новим варіантом складання словесного алгоритма по спілкуванню з душею людини.

Сніжана Вікторівна та Василина Григорівна займалися своїми справами. Сніжана Вікторівна готувала для державного Інтернета погоду на наступний тиждень і, передавши у відділ заводського Інтернета, стала писати вірш навіяний Василиною Григорівною, а Василина Григорівна вивчала мову програмування.

В лабораторії пролунала телефонна мелодія – дзвонила Надія Петрівна. Сніжана Вікторівна зняла слухавку.

– Ви ж не забули, що після обіду почнеться урочиста церемонія п’ятирічного ювілейного новосілля? – запитала Надія Петрівна.

– Не забули. Прийдемо, – відповіла Сніжана Вікторівна.

– Дай, будь ласка, слухавку Миколі, – попросила Надія Петрівна.

– Микола, Кличе Надія... Він, Надія, тобі каже, що зараз підійти не може і тебе цілує, – сказала їй Сніжана.

– Сніжана, скажи йому, що і я для нього посилаю через флюїд ефіра мій медовий поцілунок. Нехай там його знайде і забере, – жартуючи попросила Надія Петрівна.

– Добре, скажу. Зараз він щось пише. Може, передати йому щось? – запитала Сніжана Вікторівна.

– Та ні. Скажи, що скучила і теж цілує. Хай пише свою модель. При-ходьте, буду на вас чекати, – відповіла Надія Петрівна і поклала слухавку.

– Що вона хотіла? – запитала Василина Григорівна.

– Нагадала про святкування ювілейного новосілля.

– Та як же можна забути про таку подію? Вже скоро й перерва на обід. Що ти ще написала? Прочитай, будь ласка, Сніжана, – попросила Василина Григорівна.

– Просиш – тоді слухай, – сказала і стала читати вірші:

УЯВНА ЗУСТРІЧ

Самотність гірка, як полин, лиш зі мною –

В космічній імлі роз’єднала нас відстань…

Навіщо прийшла ти до мене, мов хуга, зимою?

Мо, ’ хочеш, щоб я із тобою, як лід став?

Все – рівне нулю, щоб самотність прогнати, 

Вона, як неправда, існує бідою, 

Вона, як той час, що не можна догнати, 

Скрізь сіє нещастя своєю ходою…

– Кохано! Ти в небо пішла вже – додому, 

Лишила мене у гостях наодинці…

…Все ж щастя – в уяві любиму самому

Душею зустріть на космічній зупинці.


ДУШІ НЕ ТОРКАЄТЬСЯ ОСІНЬ

Прийшов на подвір’я вже жовтень плаксивий, 

Ще листя висить – пожовтіло лиш тілом…

Жовтіє і наше волоссячко сиве, 

І тіло так само, як лист, пожовтіло.

І тільки кохання ще квітне і досі –

Ніколи душі не торкається осінь:

Любов’ю закохано дивимось в очі, 

Уважно пильнуєм в бутті друг за другом –

В обіймах іще почуття нас лоскоче…

…Любов це – як Сонце у небі над пругом!


БІЛЬ І ЛЮБОВ

Гуділи джмелі як зайшли ми в квітучий садок, 

Душа не болить – почуваю щасливим себе!

Ми вдвох близь черешень, я смачно цілую тебе…

Й здається – я джміль, що цілує пахучий цвіток!

Бува хтось комусь в чай насипав не сахар, а сіль

Чим визвав в чутливій душі біль, дратуючий кров…

Й коли в нас від чогось душевний з’являється біль –

В серцях, як в мартені, ми плавимо біль на любов!


Гарні вірші. Маленькі по формі, але великі по змісту. Як тобі, Сніжана Вікторівна, все це приходить? – запитала Василина Григорівна.

– Мабуть із космосу до нас обох приходить творчий дух. Адже твої, Василина Григорівна, твори теж нас здорово вражають філософськими викладками. Не кожен до цього додумається, – відповіла Сніжана Вікторівна.

– Дівчата може підемо додому та пообідаємо? – запитав Микола Антонович. – А з дому на ювілей, – додав він.

Після обідньої перерви всі заводчани почали збиратися в парковій зо-ні. На самій великій галявині соснової зони, де вже йшло великою ходою будівництво заводської лікарні, розмістився під соснами заводської їдальні буфет з мінеральними напоями. По обидві сторони буфета розміщені переносні табло заводського Інтернета, з яких вже лунали чаруючі мелодії різних пісень. З боку буфета на столі, за яким вже зібралися організатори та запрошені гості – учасники цього свята стояв заводський гучномовець. Коло столу стояв журналіст із телецентру. Посередині галявини перед буфетом стояли всі лави на яких заводчани їздили в свій аграрний цех.

Коли всі лави були заповнені, а за ними заповнилася і галявина, наступила тиша і тамада новосілля, а ним була Поліна Петрівна, надала сло-во директору заводу.

– Шановні мої, співпрацівники, колеги, і наші гості, – звернувся Сергій Никифорович. – Дозвольте мені з цієї нагоди привітати вас і ваші сім’ї з п’ятирічним ювілеєм новосілля, побажати вам і вашим сім’ям міцного здоров’я та довголіття, а в справах: сімейних, душевних, духовних, фахово-творчих та матеріальних повсякденного задоволення, – сказав він і передав гучномовець тамаді – Поліні Петрівні.

– Шановні, співпрацівники сьогодні в нас наші гості. Ви їх вже знаєте і зараз вони перед вами у повній своїй красі це – Ані Лорак і Валерій Міладзе, – представила їх Поліна Петрівна. – Привітаємо їх по-робітничому своїми бурними і теплими оплесками, – сказала Поліна Петрівна і передала мікрофон Ані Лорак.

– Шановні, пісня: «Вопреки», – сказала вона і стала співати.

Її чаруюча мелодія наповнювала серця і душі почуттями бадьорості і мов, на емоційних крилах, підіймала в кожного радісний і мрійливий настрій, Ця мелодія, ніби всупереч побутовим та заводським дрібницям, залишила в душі кожного приємний незабуваючий слід. Бурхливі незатухаючі оплески кожного були продовженням їхнього задоволення. Ані Лорак теж була радісно задоволена і передала мікрофон Валерію Міладзе.

– Шановні, пісня: «Сонце», – сказав він. і почав співати.

Його надзвичайна мелодія, наче сонячними променями, розігріла заводчан своєю особистою емоційністю і новизною тональності мелодії. Бурхливі оплески кожного, ніби почуттєве марево їхнього сприймання пісні, довго не затухали. Валерій Міладзе задоволено подякував шанувальників пісні і передав мікрофон Ані Лорак. Так вони по черзі виконували свої любимі пісні. А потім після закінчення своєї програми ще співали на замовлення Василини Григорівни та Миколи Антоновича. Василина Григорівна замовили пісню «Небеса» Валерію Міладзе, а Микола Антонович – пісню «Забирай» Ані Лорак.

Тамада – Надія Петрівна подякувала тележурналіста і гостей та ще ввічливо і щиро запросила їх теж подивитися по заводському міжпланетному Інтернету науково-фантастичне кіно із планети «SS-344». Тележурналіст став знімати кіно і дивитися разом з присутніми. То було кіно про астральне спілкування закоханих.

Глядачі та гості довго обмінювалися думками про неабияке побачене та почуте і, неначе під гіпнотичним враженням стали розходитися.

17.11 – 19.11.2014

м.Дніпропетровськ 23.11. – 25.11.2014
11.03.2015 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 14, том 2) / Роман | Василенко Андрій Антонович
Попередня публікація: 11.03.2015 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 12, том 2) / Роман | Василенко Андрій Антонович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Найновіше
08.10.2018 © Арсеній Троян / Оповідання
Дядько Василь
29.09.2018 © Ірина Затинейко-Михалевич / Бувальщина
Знахар сьогодення
23.09.2018 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Вечірні гастролі
23.09.2018 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
З першого погляду
22.09.2018 © роман-мтт / Мініатюра
Вересень дзижчить утомленою мухою
На грані живого і мертвого (Том II)
11.03.2015
На грані живого і мертвого - СПІЛКУВАННЯ З ДУШЕЮ ЛЮДИНИ (глава 1, том 2)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 11, том 2)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 13, том 2)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 15, том 2)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 50  Коментарів:
Тематика: Проза, роман,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
18.10.2018 © Суворий
Ршення по Закарпаттю: Ужгород відходить мадярам, нова назва - Закарпатська Україна (листопад 1938)
13.10.2018 © Суворий
Пацифікація Галичини: польська армія руйнує українські села, катує та арештовує (жовтень 1938)
11.10.2018 © Суворий
Європа після Судет: Німеччина активізує зовнішню політику та шпигунство (жовтень 1938)
10.10.2018 © Суворий
Радянська Україна: арешт маршала Блюхера, повстання та чистки в червоній армії (жовтень 1938)
09.10.2018 © Суворий
Закарпатська криза: долю Закарпаття передано в руки Німеччини та Італії (жовтень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
18.09.2013 © Тетяна Ільніцька
26.11.2011 © Микола Щасливий
29.08.2010 © Віта Демянюк
20.01.2011 © Михайло Трайста
22.09.2013 © Тетяна Ільніцька
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди