Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
11.03.2015 13:41Роман
 
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

глава 16, том 2

МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ СПІЛКУВАННЯ З ДУШЕЮ

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 11.03.2015 / 28366

Василина Григорівна прийшла першою в лабораторію і, поклавши на стіл хлопцям нарис стала вивчати мови програмування.

Микола Антонович та Олександр Андрійович теж рано прийшли на роботу, поздоровалися з Василиною Григорівною і швидко, сівши за комп’ютер не помітили на столі її філософського нариса, стали писати для пошуку душі словесний алгоритм: «атомна – шарикова модель структури розуму людини».

В лабораторії стояла тиша і тільки зрідка було чути загадкові мелодії диких голубів: « Че-куш-ку, Че-куш-ку, Че-куш-ку» та іще «Хоч-ку-ди, хоч-ку-ди, хоч-ку-ди». Василина Григорівна вивчала за комп’ютером мову програмування, а Микола Антонович та Олександр Андрійович викладали на комп’ютері послідовність словесного алгоритму пошуку душі.

Тишу порушив прихід Сніжани Вікторівни. Вона повернулася з друкарні «Фрезер» – заносила для газети приготовлену вчора в кінці робочого дня інформацію про прогноз погоди на тиждень.

– Микола Антонович, і тобі, Василина Григорівна, доброго дня. А тебе, Василина Григорівна, вітаю з новим філософським нарисом. Я його прочитала в друкарні коли він вже був готовий до друку. Молодець. Не мішало б його хлопцям почитати, – сказала Сніжана Вікторівна. – Чуєте? – звернулася вона до Миколи Антоновича та Олександра Андрійовича, які вже закінчили писати алгоритм пошуку душі і стали робити розминку.

– Я ж їм ще зранку положила на стіл по примірнику кожному, – сказала Василина Григорівна.

– Так, а чого ж ти, Василина Григорівна, й досі мовчала. Ми вже з Олександром Андрійовичем закінчили писати словесний алгоритм пошуку душі, – сказав Микола Антонович і пішов до стола забрати нарис.

Вони взяли нарис і пішли до комп’ютера і стали читати.

Микола Антонович та Олександр Андрійович, читаючи нарис раз ураз, радіючи, зустрічалися очима коли починалася кожна її обґрунтована думка. І коли прочитали вони були у величезному захваті від такого філософського мислення.

Сніжана Вікторівна підійшла до комп’ютера і стала читати написаний ними словесний алгоритм пошука душі і коли прочитала вона дійшла висновку, що суть думки Василини Григорівни та їхніх думок була однакова.

– Молодці! Поздоровляю вас із написанням словесного алгоритму пошуку душі, – радісно сказала Сніжана Вікторівна, поцілувавши Василину Григорівну в щічку та потиснувши хлопцям руку. А потім жартівливо і, усміхаючись запитала спочатку у Василини Григорівни, а потім у Миколи Антоновича: «Скажи, Василина, а може ти одна, зайшовши в лабораторію сканувала їх мозок? Чи може ти, Миколо, сканував її мозок?. Признавайтесь. Якщо я вгадала, то я буду замикати на ключ це наше устаткування». – Цю подію треба обов’язково відмітити. О! Вже обідня перерва. Тоді гайда в заводську їдальню, – запропонувала Сніжана Вікторівна.

Вони прийшли в заводську їдальню і замовили собі солодкий стіл. До цієї церемонії приєдналася і Надія Петрівна.

Вони ще раз привітали чинників такого торжества і запросили Сніжану прочитати вірші.

Сніжана Вікторівна відкрила сумочку, взяла блокнот і стала читати поетичні твори за таким змістом:

ІНТЕЛЕКТ ПРИБУЛЬЦІВ

Дев’яностотонні фігури Аку –

Їх звели на острові Пасхи прибульці!

Мо, ’ знайшли в гідравліці силу таку, 

Чи якусь енергію, звабливу думці?

Бо тривку вагу подолати змогли

І у кремній постать свою перевтілить!

Щоб сказати світу, чого досягли —

Інтелект у камінь загнати зуміли!

Щоб узріли люди прибульців з душі, 

Що, в уяві, з шелесту мрій оживають…

І, здається, з мозку їх душі-вужі

Тогоденням в душу мені заповзають!


ВИЩИЙ РОЗУМ

На світі є життя розумне всюди…

Є Бог – це Вищий Розум – він єдиний.

Збирають плід буття щасливі люди, 

Який від нього йде, як дар людині.

Від нього йде :природи дар; Ярило;

Скарби Землі і неба хмари сині;

До всіх світил стальні космічні крила –

Це все від нього йде, як дар людині!

Життя клітин кружля в космічнім вирі, 

Шле Сонце промінь в будь яку годину, 

Від нього нам іде душевна щирість

Тому, що любить він завжди людину!

Земні скарби у надрах мають люди, 

Космічний шлях крізь неба синь проклали, 

Розмножив він життя розумне всюди, 

Він дав усе, щоб люди щедрість мали.

Життя розумне є на світі всюди, 

Є Бог – це Вищий Розум – він єдиний.

Плоди життя збирають в щасті люди, 

Яке від нього йде, як дар людині!

– Дякуємо тобі, Сніжана Вікторівна, за поетичний обід, – сказала Василина Григорівна. – У тебе вірш в тематиці сьогоднішнього відкриття, – додала вона

– Твої вірші це справжня філософська поезія. Ще ні один сучасний поет на наукову тематику не писав таку маститу поезію. Так, що ти, Сніжано Вікторівна, на сьогоднішній день є неперевершена, – сказав Микола Антонович.

Прийшовши з обіду в лабораторію Олександр Андрійович та Микола Антонович приступили до написання словесних алгоритмів: алгоритм «створення штучної атомної моделі розума» і алгоритм «штучних атомів розума».

Микола Антонович писав алгоритм «створення штучної атомної моделі розума», а Олександр Андрійович писав алгоритм «штучних атомів розума».

Сніжана Вікторівна стала показувати Василині Григорівні складання самого процеса програмування по математичній моделі, яку вона запрограмувала раніше.

В лабораторії стало чути як і які наукові процеси створюють творчі люди. Микола Антонович та Олександр Андрійович, обговоривши словесні алгоритми та арифметичні рівняння в математичних викладках писали математичні моделі. Микола Антонович писав математичну модель створення «штучної атомної моделі розума, а Олександр Андрійович – модель «штучних атомів розума. А Сніжана Вікторівна наводила Василині Григорівні приклади де застосувати ту чи іншу мови програмування. Так в творчих та пізнавальних дебатах протікав їх робочий день.

Микола Антонович та Олександр Андрійович закінчили писати математичні моделі: «модель створення штучної атомної моделі розума» і» модель «штучних атомів розума».

– Олександр, коли ж вже буде математична модель «спілкування з душею»? – запитала Сніжана Вікторівна.

– Вона скоро буде написана. Ми вже написали дві математичні моделі: «модель штучної атомної моделі розума» і «модель штучних атомів розума». Залишається нам створити ще дві математичні моделі: «модель пошуку душі» і «модель спілкування з душею». Думаю, що ми сьогодні закінчимо повністю написання математичної моделі спілкування з душею – відповів Олександр Андрійович.

– Живої чи померлої людини? – запитала Василина Григорівна.

– Як ти, Василина Григорівна, думаєш із якою душею нам треба спочатку поспілкуватися? – запитав Микола Антонович.

– Я думаю, що вперше треба поспілкуватися з душею живої людини та провести дослідження. Може вона підкаже нам де і в який час ми може-мо спілкуватися з душами померлих, – відповіла Василина Григорівна.

– Ми з Олександром Андрійовичем теж такої думки і будемо проводити експеримент на собі. А тепер, будьте ласкаві, дайте нам ще попрацювати, – попросив Микола Антонович.

І дівчата затихли. Василина Григорівна стала повторювати показане Сніжаною Вікторівною. А Сніжана Вікторівна почала писати вірш.

Хлопці стали творити математичну модель «пошуку душі» і «спілкуванню з душею» людини. Микола Антонович творив математичну модель «пошуку душі», а Олександр Андрійович – математичну модель «спілкування з душею».

До кінця робочого дня залишилося дві години і сорок одна хвилина.

В лабораторії знову запанувала тиша тільки чути воркування диких голубів.

Хлопці на комп’ютерах закінчили творити математичні моделі і стали писати на комп’ютері єдину математичну модель «спілкування з душею».

До них підійшли Сніжана Вікторівна і Василина Григорівна.

– Ну, що хлопці? До кінця робочого дня залишилась одна година двадцять три хвилини, – запитала Василина Григорівна.

– Заберете через годину – сказав Микола Антонович, а зараз ідіть куди зібралися і не заважайте нам, а ти, Сніжана, пиши вірш та нам почитаєш, – додав він.

– Так, Олександр Андрійович, я бачу, що і ти вже закінчив писати бо робиш розминку по системі Йогів, – сказав Микола Антонович і став робити з ним розминку.

– Після нашої розминки, ти, Олександр Андрійович, із комп’ютера файли з математичними моделями на флешці переносиш до моїх файлів з моделями і ми по смислу і черзі кожної програми в діях єдиної математичної моделі ув’яжемо їх через відповідні математичні перехідні модулі.

Коли дівчата прийшли в лабораторію єдина математична модель «спілкування з душею» була написана.

– Сніжана Вікторівна, забирайте математичну модель «спілкування з душею» і пишіть комп’ютерну програму, – сказав Микола Антонович – Олександр Андрійович, віддай їм флешку і хай читає вірші, – додав він.

– Зараз роздрукую і прочитаю, – сказала Сніжана Вікторівна.

Роздрукувавши Сніжана Вікторівна стала читати такі вірші:

ДІАЛЕКТИКА СВІТУ

Ми в зорянім світі кохання зустрілись –

Дивилися в небо із скирти соломи…

В душі почуття мерехтіли, мов зріли, 

Залишивши слід від солодкої втоми…

Згораючи зірка розвіялась прахом –

У бездні космічній останки згубила!

Скінчилась її траєкторія крахом –

Її діалектика світу убила!

В матерії іншій вона відродилась, 

Щоб знову на новій орбіті ясніти…

…Падіння зорі нам побачить судилось, 

Щоб так на орбіті любові – згоріти!»

Племіннику Іллі Володимировичу

В ГОСТЯХ

Стоїть без дверей і без вікон хатина, 

Немов сирота, на пустому подвір’ї, 

В якому вже порості вищі від тину, 

В гостях лиш літає гороб’яче пір’я!

В селі вже із рідних нікого немає, 

Живуть лиш мені незнайомі селяни

Й мене із селян цих ніхто вже не знає, 

Але привітають – усі, хто не гляне!

Розпитують, хто я і звідки я родом, 

Запрошують в гості на чашечку чаю, 

Чекають у відповідь щирої згоди…

…Лиш хата стоїть і без мене скучає!


ПО ЗАКОНУ НЬЮТОНА

Вже все наше село по осінньому спало, 

Ми ж сиділи іще в яблуневім саду.

Близь нас яблуко спіле на землю упало –

Його вітер шалений із гілочки здув.

По закону Ньютона падіння це сталось –

Нагадало воно про тяжіння земне.

Ти ж так смачно в саду, цілувавши мене

Нагадала мені про існуючу старість…

Все ж іще не старіємо ми із тобою!

Й хоч тяжіння земне ми не в змозі минути, 

Та докіль у нас буде тяжіння любові

Нас із гілки життя і всім бурям не здути!


– Спасибі. Подобається, – сказала Василина Григорівна.

– І мені теж сподобався, – сказав Микола Антонович.

– А тобі, любий? – запитала Сніжана Вікторівна.

– Оце моя відповідь, – поцілувавши, сказав Олександр Андрійович.

– Якщо всі задоволені тоді по домівках, – сказала Сніжана Вікторівна і дістала ключ від лабораторії.

Вони гамірно дійшли до свого будинку і слухняний ліфт, як і завжди, повіз їх на десятий поверх.

26.11. – 27.11.2014

м.Дніпропетровськ 01.12.2014
11.03.2015 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 17, том 2) / Роман | Василенко Андрій Антонович
Попередня публікація: 11.03.2015 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 15, том 2) / Роман | Василенко Андрій Антонович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
23.04.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович / Нарис
Квиток
21.04.2018 © Костенюк / П`єса
Мігель де Сервантес (переклад)
20.04.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович / Оповідання
Дарчина зграя
20.04.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович / Оповідання
Дарчина зграя
19.04.2018 © Наталія Старченко / Оповідання
Усе минає
На грані живого і мертвого (Том II)
11.03.2015
На грані живого і мертвого - СПІЛКУВАННЯ З ДУШЕЮ ЛЮДИНИ (глава 1, том 2)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 14, том 2)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 16, том 2)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 18, том 2)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 63  Коментарів:
Тематика: Проза, роман,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.03.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович
Русско-тєрнопольський Київ +23
21.03.2018 © роман-мтт
Книжкова полиця: Світи і лабіринти +16
21.03.2018 © роман-мтт
З Днем поезії +16
17.03.2018 © роман-мтт
Кіберпанк попереджає: не зловживайте технологіями +25
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
25.04.2013 © Тетяна Чорновіл
29.08.2010 © Віта Демянюк
12.04.2011 © Закохана
26.04.2018 © Суворий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди