Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
11.03.2015 14:09Роман
 
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

глава 18, том 2

ЗВ`ЯЗОК З ДУШЕЮ ЖИВОЇ ЛЮДИНИ’

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 11.03.2015 / 28368

Двадцять перша година вечора. В лабораторії двоє сидять за робочим столом комп’ютерного устаткуванням:Микола Антонович та Олександр Андрійович. Вони наділи свої індивідуальні з багато частотним спектром коливання ультразвукової хвилі шоломофони і стали корегувати в шоломофонах на тотожність змісту аморфного кремнію в шоломофонах та в резервних частинах їхнього мозка. Удосконалившись, в тотожності змісту вони піднесли диван до комп’ютерного устаткування і, одівши шоломофон Микола Антонович заніс в комп’ютерне устаткування координати своєї резервної частини мозку.

Всі прилади та спеціалізоване комп’ютерне устаткування були готові взяти пошуковий старт, але Микола Антонович був ще не готовий – не може заснути. Він лежав на дивані з відкритими очима і розмовляв з Олександром Андрійовичем.

– Чогось не прийшов наш асистент – Василина Григорівна, – промовив Микола Антонович і, знявши шоломофон підвівся на дивані.

Микола Антонович випив пляшку мінеральної води і знову ліг.

– Може не в силі відірватися від філософської думки та пише філо-софський нарис, – сказав Олександр Андрійович.

Пролунав дзвінок в лабораторію. Олександр Андрійович відчинив двері. На вході стояли Сніжана Вікторівна з Надією Петрівною та Василина Григорівна з Сергієм Никифоровичем і Петро Микитович з Маргаритою Віталіївною.

– Нам не спиться, – сказала Сніжана Вікторівна.

– Та хіба тут заснеш при такій події, – сказав Сергій Никифорович міцно тиснучи руку Олександра Андрійовича.

– Невже б я змогла не прийти на такий експеримент!? – промовила Василина Григорівна.

– А якби я теж не прийшов, то щоб то була за стаття про науковий дослід? – сказав Петро Микитович.

– А якби я, не прийшовши, творила поетичний образ про такий зв`я-зок? – сказала Маргарита Віталіївна.

– Заходьте, бо щось не побачимо та не почуємо, – підігнала їх Надія Петрівна.

– Заходьте. Не поспішайте. Дослідження ще не починалося, – запросив Микола Антонович, підіймаючись із дивана.

Вони підійшли до Миколи Антоновича і потиснули йому руку. Надія Петрівна сіла на диван поруч із ним.

– Чого, любий, не спиш? – запитала Надія Петрівна.

– Не спиться. Лізуть в бентежну голову всякі думки, а сон не бере, – визначив Микола Антонович.

– Давайте ми ще попробуємо вийти на зв`язок з душею при збудора-женому мозку, – запропонувала Василина Григорівна.

– Давай, Олександр Андрійович, включай, – підтримав її думку Микола Антонович.

Одівши шоломофони Олександр Андрійович включив комп’ютерне устаткування.

На табло комп’ютера показалося багато рядків запиту, які були по спеціальній програмі закодовані на різній звуковій частоті в такий словесний запит: «Це душа Миколи Антоновича Опанасенка?».

Так кожен рядок запиту посилав свої позивні в ефір на своїй хвилі ультра звукової частоти.

Всі присутні і Микола Антонович в тому числі наче завмерли слідкуючи за нерухомими рядками словесного запиту на табло комп’ютера.

Раптом один рядок зник із табло комп’ютера і на його місці почали появлятися літери, друкуючи новий рядок. Він був такого змісту: «Так пане, Олександре, я є Миколин розум в мені зараз мешкає його душа. Я передаю їй наш зв`язок і вона мені буде розповідати про ваше з нею спілкування, про твоїх друзів, що зараз біля тебе і про своє повне враження від свого штучного спілкування через космічний ефір. Адже моя душа це є – мої очі, мої вуха, мій ніс, мої почуття, мій дотик, мої емоції та виконавець мого бажання».

Прочитавши таку інформацію Сніжана Вікторівна стрибнула в міцні обійми Олександра Андрійовича і стала цілувати. Надія Петрівна та Микола Антонович, обнявшись застигли в поцілунку. Василина Григорівна підвелася навшпиньки і смачно, цілуючи Сергія Никифоровича повисла у нього на плечах. Маргарита Віталіївна з Петром Микитовичем, поцілувавшись взялися за руки і пішли в танок.

Душа, взявши переданий розумом зв`язок, відчувала радість у тілі Миколи Антоновича та читала його думки. І коли, спостерігачі за дослідом прийшли до тями душа вже замінила на табло комп’ютера всі рядки, відповідаючи на думки Миколи Антоновича . Рядки були такого змісту:«Ти, Микола, хочеш знати чи треба тобі переписувати математичну модель по спілкуванню з душею померлої людини. Нічого не треба переробляти. У тебе все вже зроблено. Можеш зразу ж давати запит і виходити на зв`язок. Микола, вже двадцять дві години вечора, а нам з тобою завтра на роботу. Наше штучне спілкування продовжимо завтра. А поки що на добраніч».

Олександр Андрійович зазначив частоту і довжину ультразвукової хвилі позивного на файлі комп’ютера, щоб завтра без запиту вийти на зв`язок.

– Завтра ж появиться в Інтернеті стаття, – задоволено сказав Петро

Микитович, дивлячись в радісні очі Сніжани Вікторівни.

– Петро Микитович, ти скажи ви з Маргаритою Віталіївною поступили в Художню аспірантуру? – поцікавилася Сніжана Вікторівна.

– Ми вже закінчили перший рік навчання, – відповів Петро Микитович. – А ти, Сніжана Вікторівна не догадалася чого ми працюємо у другу зміну? – додав він.

– Я читала наказ по заводу на дозвіл працювати вам у другу зміну в зв’язку з вашим навчанням у Художній аспірантурі на стаціонарі. Молодці, – похвалила Сніжана Вікторівна. – Тепер ходімо спати.

– Маргарита, ти говорила, що тобі приснився вірш, який тебе розбудив ніччю. І ти, прокинувшись пам’ятала цей вірш. Почитай його, – попросила Сніжана Вікторівна.

СПРАВЕДЛИВІСТЬ

За справедливість варто спити

І келих горя у біді, 

Щоб серце вирвати з неволі

І злом в житті не бути битим!

В хаосі нинішніх подій 

Народ давно вже звик до болю, 

Але мовчати вже не вміє, –

Солідаризм – своє бере.

Земля долає інший простір, –

Демократизмом звідти віє

З ним Україна не помре, 

З ним ще й прибульців прийме в гості!


– Цей вірш може є пророчий. Адже є такі сни які збуваються, – сказала Сніжана Вікторівна. Може до нас прилетять ще прибульці із планети Нібіру і ми з ними ще поспілкуємося, – з усмішкою додала вона.

– З твоєю, Сніжана Вікторівна думкою я згодна, – сказала Василина Григорівна. Колись таке здійсниться, – додала вона.

Всі задоволені таким початком спілкування з душею і цим віршем зібралися додому.

– А ти любий, Микола, чого не йдеш додому? – запитала Надія Петрівна.

– Я хочу один поспілкуватися.

– Добре, любий, спілкуйся, а ми пішли і вони стрімголов взяли напрямок до своїх домівок.

30.11.2014

м.Дніпропетровськ 03.12.2014
11.03.2015 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 19, том 2) / Роман | Василенко Андрій Антонович
Попередня публікація: 11.03.2015 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 17, том 2) / Роман | Василенко Андрій Антонович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
23.04.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович / Нарис
Квиток
21.04.2018 © Костенюк / П`єса
Мігель де Сервантес (переклад)
20.04.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович / Оповідання
Дарчина зграя
20.04.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович / Оповідання
Дарчина зграя
19.04.2018 © Наталія Старченко / Оповідання
Усе минає
На грані живого і мертвого (Том II)
11.03.2015
На грані живого і мертвого - СПІЛКУВАННЯ З ДУШЕЮ ЛЮДИНИ (глава 1, том 2)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 16, том 2)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 18, том 2)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 20, том 2)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 74  Коментарів:
Тематика: Проза, роман,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.03.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович
Русско-тєрнопольський Київ +23
21.03.2018 © роман-мтт
Книжкова полиця: Світи і лабіринти +16
21.03.2018 © роман-мтт
З Днем поезії +16
17.03.2018 © роман-мтт
Кіберпанк попереджає: не зловживайте технологіями +23
ВИБІР ЧИТАЧІВ
12.12.2014 © МИХАЙЛО БУЛГАКОВ
02.11.2012 © Саша
25.04.2013 © Тетяна Чорновіл
20.01.2011 © Михайло Трайста
12.04.2012 © Т.Белімова
10.05.2012 © Людмила Бойко
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди