Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
11.03.2015 14:14Роман
 
Рейтинг: 0 | 0 гол.
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

глава 19, том 2

СПІЛКУВАННЯ З ДУШАМИ

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 11.03.2015 / 28370

Микола Антонович вийшов на зв`язок зі своєю душею.

На табло комп’ютера появилася інформація по змісту: «Так пане, Миколо, ти хочеш знати хто я такий і звідки взявся? Я – це тій розум в твоєму головному мозку, в якому нині мешкає наша з тобою душа. І філософ Василина Григорівна вже відповіла на це запитання. Я цитую визначення її думки: «Вищий Розум, як і всяка зрима матерія, має належну йому духовно-матеріальну матерію – тіло. Духовно матеріальне тіло Вищого Розума складається із різних структурних решіток начинених різноманітними певними атомами в різній певній кількості, бо атом є – свідома ціле-направлена сила життєвого початка. Ця духовно-матеріальна діюча сила пронизує у Вселеній кожну клітину структури духовно-матеріального тіла. У складі невидимої структурної решітки цього тіла – духовно-матеріального Вищого Розума знаходиться самостійні невидимі структурні решітки духа та душі. Духовно-матеріальне тіло розума, як і кожне матеріальне тіло, теж має свою оболонку із духовно-матеріальної матерії. Ця духовно-матеріальна (атомна) оболонка – «шкіра» тіла складається із невидимих різних атомів, як по своїй структурній решітці так і кількісному складу і має своє особисте електронно-магнітне поле. Таке електронно-магнітне поле випромінює звуки певного коливання особистої частоти. Таким чином тіло духовно-матеріального Вищого Розума володіє своїм матеріально-духовним духом та матеріально-духовною душею, які теж випромінюють електронно-магнітні звуки, коливання яких ідентичні коливанню звуків Вищого Розума. Тобто можна припустити, що чим володіє Вищий Розум всім тим володію і я – розум людини: тілом; духом, душею, та електромагнітним полем. Вищий Розум еволюційним шляхом створив людину і мене і все це меді дав. Бо тільки Вищий Розум за всіма причинами, законами, ідеями і принципами може це надати і людині. Вищий Розум існує як єдина субстанція від якої всі речі, в тому числі і я, отримали: свій початок і суть; першопричину всього порядка і гармонії; красоту; перевагу; доброчесність, пронизуючу всю Вселену. От за це церковні служителі стали Вищий Розум називати Богом». Душа мені вчора передала отриману від вас інформацію. Зараз вона буде тобі передавати все те що я буду думати і вона мене проінформує про своє повне враження від свого штучного спілкування з вами через космічний ефір. Я передаю їй наш зв`язок вірніше продовження моєї думки, яку душа буде зчитувати з мозка, тож читай на табло комп’ютера».

Так розум передав душі подальше спілкування. І Микола Антонович став читати: «Микола, наша душа – це наші з тобою очі, наші вуха, наші почуття. Вона є виконавець нашого бажання. Ти тільки не знаєш як це відбувається в нашому з тобою тілі. А не знаєш чому? Тому, що за тебе на атомно-молекулярному рівні роблю я – твій розум. І в цьому допомагають душа і дух. Мій дух – це твій дух, Микола, це моя і твоя енергія. А ти відчуваєш в собі енергію вже як силу. І те, що роблю я і душа свідомо на атомно-молекулярному рівні воно переходить в твій мозок у підсвідомому, але реальному значенні. І хоча ти і не знаєш які в твоєму тілі відбуваються нейтронно-фізичні та нейронно-хімічні процеси у співіснуванні двох різних матерій – моєї і матерії душі, але в твоєму тілі всерівно відбуваються такі процеси. Виконання цих процесів повністю залежить від мене і душі. Зрозумів. Ще будуть запитання?».

Микола Антонович тільки подумав і тут зразу ж на свою думку отримав відповідь: «Я – розум, як самостійне астральне тіло мешкаю у твоєму, умовно кажучи, в нашому мозку. Я є твій розум. А от звідки я взявся, чи мене хтось сотворив, чи я виник еволюційним шляхом? Відповідаю тобі, Микола, однозначно тому, що в моїй пам`яті закладена достовірна інформація, яка постійно зберігається. Ти правда і сам вже пробував визначити коли ви вийшли із кіно і Сергій Никифорович запитав, що наукового навіяв фантастичний фільм про спілкування з душею померлої людини. Ти йому відповів:«У мене є ідея, опираючись на Миколину теорію «фізика ефіра» розглянути цей науковий пошук через новий науковий напрямок – через дослідження еволюції молекули білка людини у склад якого входить молекула нуклеїнової кислоти, яка відіграє ведучу роль у кодуванні еволюційних генів нащадків» Напрямок вибрав ти вірний. І ви з Олександром пішли не через тропу еволюції, а коротшим своїм науковим шляхом і як бачите він успішно закінчився. Сучасні вчені тільки вивчають азбуку наукової мови щодо цього відкриття. Їм не відомо, що Всесвіт почав свою еволюцію з реплікаційних атомів – змінювалися ядра та кількість електронів атома. Далі Всесвіт став еволюціонувати у напрямку реплікаційних молекул – змінювався склад атомів у молекулі. Потім він був у довжелезній стадії еволюції матерії – змінювався склад молекул у матерії. Далі йшла неймовірної довжини часа еволюція реплікаційної матерії – створювалися фізичні тіла починаючи від рослин тварин і різних плазуючих, плаваючих, літаючих та людини і нині продовжується еволюція в моральному та в духовному планах. Ти вірно мислив коли відповідав Сніжані. Цитую: «А що стосується мого алгоритма визначення то зараз буду створювати із всіх важливих ключову математичну модель по реплікації молекул. Вивчивши мову зчитування інформації з білкових клітин я почну створювати механізм зчитування інформації. Цей механізм дозволить мені вести з клітинами білків та нуклеїнових кислот двосторонній діалог. Особливо це буде важливим аргументом при застосуванні генної інженерії для синтеза еволюційних генних клітин, які б прискорили еволюцію розвитка, як тіла людини так і її душі. А це значить що в резервній частині мозка будуть задіяні еволюційні клітини, енергія яких буде здатна переносити думку у пам`ять душі людини. А так як душа знаходиться в еволюційному тілі вона теж еволюціонує і в неї теж еволюційні атоми, енергія яких буде здатна сприймати думку і посилати назад своє враження у вигляді коливання електронно-магнітних імпульсів, перетворивши їх в ультразвукові хвилі. Імпульси будуть сприйматися електронно-комп’ютерним устаткуванням і ми будемо, сидячи за устаткуванням сприймати інформацію так, як сприймаємо по телевізору. Ти, Микола, правильно мислиш. Ще є запитання?».

Микола Антонович не став задавати, умовно кажучи, сам собі запитання про резервну частину мозка та еволюцію планети Земля, але подумав і тут же отримав відповідь. На табло комп’ютера була така інформація: «Що стосується резервної частини мозка людини, то скажу одне, вона ще не задіяна свідомістю. У кошику її пам`яті з часом буду я із душею. Твій розум, Микола, тобто я ще еволюціоную в діючій частині мозка бо я залежу від природи. Ще єгипетські жриці для досконалого вивчення Вселеної, розуміючи свою залежність від природи – впливу планети на долю людини, прив’язували цикли людських рас до природних циклів Землі. Один еволюційний цикл Землі дорівнює 4320000 років. В кінці кожного циклу на планеті відбувається фізична еволюція – полярний і екваторіальний клімат поступово обмінюються місцями в координатах простора. Полярний клімат із пустелями полярного льодяного полюса повільно переміщається в направленні до екватора, а екваторіальний клімат на його місце зі своєю тропічною зоною, своїм розкішним рослинним, пташиним та тваринним світом. Цю еволюційну зміну клімата, як правило, супроводжують, катаклізми: – землетруси та потопи. Є ще запитання?».

– Чи правда, що душа літає? – запитав Микола Антонович. – Я хочу взнати за своє село. Ще в дитинстві в селі був ставок, який висох. Залишилися тільки вибалки. А мене цікавить чи появилась там вода? Мені приснилося, що я плавав у цьому ставку. А коли я зателефонував другу дитинства і в нього запитав, то він сказав, що вода в ставку є, – додав він.

На табло комп’ютера появилась відповідь: «Правда. Душа літає в ефірі тоді коли вона знаходиться в збалансованому електронно-магнітному полі людини – коли тіло відпочиває у сні. Вона виконала бажання твого розума, злітавши в твоє село принесла йому таку інформацію і тобі приснився цей сон. Коли твій мозок заснув і його нейронно-магнітне поле було збалансовано-тотожне моєму нейронно-магнітному полю душа вийшла із його поля. Потім вона взяла напрямок в ту координату простору, в якій вчора зупинилася твоя думка і в моїй нейронній пам`яті вона зафіксувала цю координату. Прилетівши саме в цю координату, в якій вчора в твоїй уяві зупинилася твоя думка, душа стала розглядати цю місцевість. Це було невелике село. Лимпачеві хати стояли, витягнувшись в один рядок. Понад ними пробігала вулиця, яку обіймали зі сторони хат кучеряві явори, а зі сторони ставка – рясні верби. Вздовж цих верб у балці від самої першої хати і набагато дальше останньої розлігся широкий ставок. На поверхні ставка плавав Місяць та купалися зорі, а гуси та качки, вливаючи свій гелгіт в мелодію жаб’ячого хору, виходили із води на берег і розташовувалися кучками на трав’яній толоці. Вона, полюбувавшись природою повернулася назад і, втілившись у твій, Миколо, сплячий мозок почала в його нейронну пам`ять скидати все те що побачила і почула, а ти став бачити сон».

Так Микола Антонович закінчив спілкування зі своє душею, яка гово-рила те, що думав розум і, віддрукувавши її промову в чотирьох примірниках вирішив ще поспілкуватися із душею Андріани.

Микола Антонович ввів у комп’ютер позивні Андріани і включив прилади і спеціалізоване комп’ютерне устаткування на пошук та зв`язок.

Не пройшло і десяти секунд, як на табло комп’ютера появилася інформація – промова душі Андріани такого змісту: «Так, мій любий, я довго чекала цей зв’язок. Я весь час слідкувала за тобою. Читала твої думки. Відчувала твою любов коли ти згадував мене. Я все розумію, і радію за тебе, любий, що до тебе завітала нова любов і ти зараз щасливий і виховуєш двох діток Наташу та Іринку. Я теж тобі мріяла народити двійню, але так трапилося, що ми втрьох загинули від раптового удару багатотонного грузовика. Я поверталася із обстеження від лікаря. Він сказав мені що в нас буде хлопчик і дівчинка. Я їхала в таксі додому і в нас врізалася вантажівка. Я в реанімації, а далі ти все знаєш. Спасти не вдалося ні мене ні діток. І з тих пір я весь час кружляю над тобою і відчуваю себе щасливою, що ти мне не забув. І буду кружляти доти, поки ти будеш живий, а потім полечу в ефірне поле близь Луни і буду чекати на твою душу і я з тобою – з нею будемо спілкуватися і наша Астральна любов буде безкінечною».

Микола Антонович, прочитавши, засумував. Він згадав першу любов, що була з Андріаною, яка знову позначилася теплою хвилею в його тілі і по новому зігріла його. І він не витримав. Взявся за голову і заплакав, а коли його відпустила туга він знову глянув на табло комп’ютера. На ньому появилися знову нові рядки: «Не сумуй не треба у тебе ж все гаразд. Я, любий, пишалася Сніжаною та Маргаритою за їхні чудові вірші і сама навіть пробувала писати, а зараз я тобі читаю написаний Сніжаною вірш про нас. Прочитай його на табло комп’ютера, любий, – сказала душа Андріани і почала скидати вірш на табло комп’ютера».

Це був такий вірш:

Світлій пам’яті дружини – Надії Петрівни

«ПЛАКАТИ НЕ ТРЕБА

Пішла кохана вже у далі інші

І звідти шле мені палкі вітання…

А я вкарбовую її у вірші –

Мою любов, – негаснуче світання!

Без неї стала пусткою оселя, 

Дивлюсь тужливо у високе небо.

…Крізь сльози бачу:як завжди – весела, 

І кажеш: «Любий, плакати не треба»…


Микола Антонович прочитав вірш і знову замислився. Він почав згадувати коли в його душі бушувала суперечка між поняттям любові земної та штучної міжпланетної любові коли він дуже полюбив Наташу із планети«SS-344» Для нього тлумачення Наташі про поняття міжпланетної любові довгий час були не зрозумілі і він навіть цю проблему почав розглядати з наукової точки зору А потім все таки переламав себе і знайшов собі земну любов і теж заново до нестями влюбився у Надію Петрівну.

– Як ти там, любий, скоро прийдеш? – запитала Надія Петрівна. – Бо я з дітками дуже скучаємо. Наташа та Іра виривають у мене мобільний, – сказала і віддала телефон Наташі.

– Папа, ми тебе дуже любимо і вже скучили, швидше приходь до нас.

– Зараз прийду мої любі. Цілую вас і тепло обіймаю А зараз доця дай мамі телефон. – Любима я зараз буду йти додому хоч і не закінчив, хай Олександр спілкується з Наташею з планети «SS-344».

– Чекаємо, наш любий, – сказала Надія Петрівна і поклала слухавку.

Микола Антонович закрив лабораторію і пішов додому.

Зайшовши в квартиру він піймав у свої дужі та ніжні руки двох діточок і пригорнув їх до грудей. А Надія Петрівна обнявши їх трьох задоволено притискалася до них. Так вони, радіючи попестилися до схочу. Діти стали дивитися мультики, а Надія Петрівна стала читати принесений Миколою Антоновичем віддрукований текст. Прочитавши теж трішки сплакнула за долю Андріани і, радіючи за наукове відкриття обняла Миколу Антоновича і вони стали смачно цілуватися. Націлувавшись досита Надії Петрівні прийшла в голову логічна думка і вона запитала в Миколи Антоновича: « Навіщо Олександру виходити ще на зв`язок із Наташею з планети, коли спілкування відбулося і з душею живої і померлої людини?».

– Я хочу зіставити спілкування з душею живої інопланетної людини із нашою і порівняти настільки буде розбіжна інформація про еволюцію Вселеної. Та ще я мрію поспілкуватися зі своїм молодшим чотириногим братом, сторожем заводської їдальні – Тузиком. Він все понімає тільки сказати не може, але мене розуміє. Хочу з ним поспілкуватися через його душу.

Закінчився мультфільм діти полягали спати. А Микола Антонович та Надія Петрівна ще почали обговорювали таємниці еволюції.

– Микола, я вечором, бачила в небі світящийся шарик в діаметрі приблизно двадцяти сантиметрів. Він з неймовірною швидкістю рухався туди сюди і миттєво, зупинившись на долю секунди знов улітав. Він зупинявся в одному і тому ж місці. Мене зацікавило, як із такою швидкістю можна враз зупинитися, зупинятися і тут же вмить з такою ж самою швидкістю повертався назад, – розповіла Надія Петрівна. – Що це було?

– Я думаю, якщо це не Шарова блискавка, то це якийсь інопланетний безпілотний транспорт, маючий необхідну нам не відому енергію, яка його так рухала., позіхаючи відповів Микола Антонович. Цікаве було природне Явище.

– Давай будемо спати, – запропонувала Надія Петрівна.

Сон взяв своє і вони заснули.

01.12.2014 – 03.12.2014

м.Дніпропетровськ 04.12.2014
11.03.2015 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 20, том 2) / Роман | Василенко Андрій Антонович
Попередня публікація: 11.03.2015 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 18, том 2) / Роман | Василенко Андрій Антонович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
21.06.2018 © Анатолій Валевський / Оповідання
Життя кулі
21.06.2018 © Андрій Осацький / Казка
Підземна мандрівка
20.06.2018 © Наталія Старченко / Оповідання
Сюрприз
20.06.2018 © Андрій Осацький / Казка
Таємнича пожежа
19.06.2018 © Наталія Старченко / Оповідання
Зовсім трішечки
На грані живого і мертвого (Том II)
11.03.2015
На грані живого і мертвого - СПІЛКУВАННЯ З ДУШЕЮ ЛЮДИНИ (глава 1, том 2)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 17, том 2)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 19, том 2)
03.04.2018
"На грані живого і мертвого" (Глава 21, Том 2)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 61  Коментарів:
Тематика: Проза, роман,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
22.06.2018 © Суворий
Свідчення Кривицького: Сталін шукає порозуміння з Гітлером (травень 1938)
21.06.2018 © Суворий
Волинь та Галичина: полонізація прискореним темпом (травень 1938)
21.06.2018 © Суворий
Українці Польщі вимагають тих же прав, що й судетські німці (травень 1938)
20.06.2018 © Суворий
Зміниться польська політика проти українців (травень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
29.08.2010 © Віта Демянюк
20.01.2011 © Михайло Трайста
11.04.2012 © Т.Белімова
12.04.2011 © Закохана
19.06.2018 © Анатолій Валевський
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди