На грані живого і мертвого
глава 19, том 2СПІЛКУВАННЯ З ДУШАМИ
Микола Антонович вийшов на зв`язок зі своєю душею.
На табло комп’ютера появилася інформація по змісту: «Так пане, Миколо, ти хочеш знати хто я такий і звідки взявся? Я – це тій розум в твоєму головному мозку, в якому нині мешкає наша з тобою душа. І філософ Василина Григорівна вже відповіла на це запитання. Я цитую визначення її думки: «Вищий Розум, як і всяка зрима матерія, має належну йому духовно-матеріальну матерію – тіло. Духовно матеріальне тіло Вищого Розума складається із різних структурних решіток начинених різноманітними певними атомами в різній певній кількості, бо атом є – свідома ціле-направлена сила життєвого початка. Ця духовно-матеріальна діюча сила пронизує у Вселеній кожну клітину структури духовно-матеріального тіла. У складі невидимої структурної решітки цього тіла – духовно-матеріального Вищого Розума знаходиться самостійні невидимі структурні решітки духа та душі. Духовно-матеріальне тіло розума, як і кожне матеріальне тіло, теж має свою оболонку із духовно-матеріальної матерії. Ця духовно-матеріальна (атомна) оболонка – «шкіра» тіла складається із невидимих різних атомів, як по своїй структурній решітці так і кількісному складу і має своє особисте електронно-магнітне поле. Таке електронно-магнітне поле випромінює звуки певного коливання особистої частоти. Таким чином тіло духовно-матеріального Вищого Розума володіє своїм матеріально-духовним духом та матеріально-духовною душею, які теж випромінюють електронно-магнітні звуки, коливання яких ідентичні коливанню звуків Вищого Розума. Тобто можна припустити, що чим володіє Вищий Розум всім тим володію і я – розум людини: тілом; духом, душею, та електромагнітним полем. Вищий Розум еволюційним шляхом створив людину і мене і все це меді дав. Бо тільки Вищий Розум за всіма причинами, законами, ідеями і принципами може це надати і людині. Вищий Розум існує як єдина субстанція від якої всі речі, в тому числі і я, отримали: свій початок і суть; першопричину всього порядка і гармонії; красоту; перевагу; доброчесність, пронизуючу всю Вселену. От за це церковні служителі стали Вищий Розум називати Богом». Душа мені вчора передала отриману від вас інформацію. Зараз вона буде тобі передавати все те що я буду думати і вона мене проінформує про своє повне враження від свого штучного спілкування з вами через космічний ефір. Я передаю їй наш зв`язок вірніше продовження моєї думки, яку душа буде зчитувати з мозка, тож читай на табло комп’ютера».
Так розум передав душі подальше спілкування. І Микола Антонович став читати: «Микола, наша душа – це наші з тобою очі, наші вуха, наші почуття. Вона є виконавець нашого бажання. Ти тільки не знаєш як це відбувається в нашому з тобою тілі. А не знаєш чому? Тому, що за тебе на атомно-молекулярному рівні роблю я – твій розум. І в цьому допомагають душа і дух. Мій дух – це твій дух, Микола, це моя і твоя енергія. А ти відчуваєш в собі енергію вже як силу. І те, що роблю я і душа свідомо на атомно-молекулярному рівні воно переходить в твій мозок у підсвідомому, але реальному значенні. І хоча ти і не знаєш які в твоєму тілі відбуваються нейтронно-фізичні та нейронно-хімічні процеси у співіснуванні двох різних матерій – моєї і матерії душі, але в твоєму тілі всерівно відбуваються такі процеси. Виконання цих процесів повністю залежить від мене і душі. Зрозумів. Ще будуть запитання?».
Микола Антонович тільки подумав і тут зразу ж на свою думку отримав відповідь: «Я – розум, як самостійне астральне тіло мешкаю у твоєму, умовно кажучи, в нашому мозку. Я є твій розум. А от звідки я взявся, чи мене хтось сотворив, чи я виник еволюційним шляхом? Відповідаю тобі, Микола, однозначно тому, що в моїй пам`яті закладена достовірна інформація, яка постійно зберігається. Ти правда і сам вже пробував визначити коли ви вийшли із кіно і Сергій Никифорович запитав, що наукового навіяв фантастичний фільм про спілкування з душею померлої людини. Ти йому відповів:«У мене є ідея, опираючись на Миколину теорію «фізика ефіра» розглянути цей науковий пошук через новий науковий напрямок – через дослідження еволюції молекули білка людини у склад якого входить молекула нуклеїнової кислоти, яка відіграє ведучу роль у кодуванні еволюційних генів нащадків» Напрямок вибрав ти вірний. І ви з Олександром пішли не через тропу еволюції, а коротшим своїм науковим шляхом і як бачите він успішно закінчився. Сучасні вчені тільки вивчають азбуку наукової мови щодо цього відкриття. Їм не відомо, що Всесвіт почав свою еволюцію з реплікаційних атомів – змінювалися ядра та кількість електронів атома. Далі Всесвіт став еволюціонувати у напрямку реплікаційних молекул – змінювався склад атомів у молекулі. Потім він був у довжелезній стадії еволюції матерії – змінювався склад молекул у матерії. Далі йшла неймовірної довжини часа еволюція реплікаційної матерії – створювалися фізичні тіла починаючи від рослин тварин і різних плазуючих, плаваючих, літаючих та людини і нині продовжується еволюція в моральному та в духовному планах. Ти вірно мислив коли відповідав Сніжані. Цитую: «А що стосується мого алгоритма визначення то зараз буду створювати із всіх важливих ключову математичну модель по реплікації молекул. Вивчивши мову зчитування інформації з білкових клітин я почну створювати механізм зчитування інформації. Цей механізм дозволить мені вести з клітинами білків та нуклеїнових кислот двосторонній діалог. Особливо це буде важливим аргументом при застосуванні генної інженерії для синтеза еволюційних генних клітин, які б прискорили еволюцію розвитка, як тіла людини так і її душі. А це значить що в резервній частині мозка будуть задіяні еволюційні клітини, енергія яких буде здатна переносити думку у пам`ять душі людини. А так як душа знаходиться в еволюційному тілі вона теж еволюціонує і в неї теж еволюційні атоми, енергія яких буде здатна сприймати думку і посилати назад своє враження у вигляді коливання електронно-магнітних імпульсів, перетворивши їх в ультразвукові хвилі. Імпульси будуть сприйматися електронно-комп’ютерним устаткуванням і ми будемо, сидячи за устаткуванням сприймати інформацію так, як сприймаємо по телевізору. Ти, Микола, правильно мислиш. Ще є запитання?».
Микола Антонович не став задавати, умовно кажучи, сам собі запитання про резервну частину мозка та еволюцію планети Земля, але подумав і тут же отримав відповідь. На табло комп’ютера була така інформація: «Що стосується резервної частини мозка людини, то скажу одне, вона ще не задіяна свідомістю. У кошику її пам`яті з часом буду я із душею. Твій розум, Микола, тобто я ще еволюціоную в діючій частині мозка бо я залежу від природи. Ще єгипетські жриці для досконалого вивчення Вселеної, розуміючи свою залежність від природи – впливу планети на долю людини, прив’язували цикли людських рас до природних циклів Землі. Один еволюційний цикл Землі дорівнює 4320000 років. В кінці кожного циклу на планеті відбувається фізична еволюція – полярний і екваторіальний клімат поступово обмінюються місцями в координатах простора. Полярний клімат із пустелями полярного льодяного полюса повільно переміщається в направленні до екватора, а екваторіальний клімат на його місце зі своєю тропічною зоною, своїм розкішним рослинним, пташиним та тваринним світом. Цю еволюційну зміну клімата, як правило, супроводжують, катаклізми: – землетруси та потопи. Є ще запитання?».
– Чи правда, що душа літає? – запитав Микола Антонович. – Я хочу взнати за своє село. Ще в дитинстві в селі був ставок, який висох. Залишилися тільки вибалки. А мене цікавить чи появилась там вода? Мені приснилося, що я плавав у цьому ставку. А коли я зателефонував другу дитинства і в нього запитав, то він сказав, що вода в ставку є, – додав він.
На табло комп’ютера появилась відповідь: «Правда. Душа літає в ефірі тоді коли вона знаходиться в збалансованому електронно-магнітному полі людини – коли тіло відпочиває у сні. Вона виконала бажання твого розума, злітавши в твоє село принесла йому таку інформацію і тобі приснився цей сон. Коли твій мозок заснув і його нейронно-магнітне поле було збалансовано-тотожне моєму нейронно-магнітному полю душа вийшла із його поля. Потім вона взяла напрямок в ту координату простору, в якій вчора зупинилася твоя думка і в моїй нейронній пам`яті вона зафіксувала цю координату. Прилетівши саме в цю координату, в якій вчора в твоїй уяві зупинилася твоя думка, душа стала розглядати цю місцевість. Це було невелике село. Лимпачеві хати стояли, витягнувшись в один рядок. Понад ними пробігала вулиця, яку обіймали зі сторони хат кучеряві явори, а зі сторони ставка – рясні верби. Вздовж цих верб у балці від самої першої хати і набагато дальше останньої розлігся широкий ставок. На поверхні ставка плавав Місяць та купалися зорі, а гуси та качки, вливаючи свій гелгіт в мелодію жаб’ячого хору, виходили із води на берег і розташовувалися кучками на трав’яній толоці. Вона, полюбувавшись природою повернулася назад і, втілившись у твій, Миколо, сплячий мозок почала в його нейронну пам`ять скидати все те що побачила і почула, а ти став бачити сон».
Так Микола Антонович закінчив спілкування зі своє душею, яка гово-рила те, що думав розум і, віддрукувавши її промову в чотирьох примірниках вирішив ще поспілкуватися із душею Андріани.
Микола Антонович ввів у комп’ютер позивні Андріани і включив прилади і спеціалізоване комп’ютерне устаткування на пошук та зв`язок.
Не пройшло і десяти секунд, як на табло комп’ютера появилася інформація – промова душі Андріани такого змісту: «Так, мій любий, я довго чекала цей зв’язок. Я весь час слідкувала за тобою. Читала твої думки. Відчувала твою любов коли ти згадував мене. Я все розумію, і радію за тебе, любий, що до тебе завітала нова любов і ти зараз щасливий і виховуєш двох діток Наташу та Іринку. Я теж тобі мріяла народити двійню, але так трапилося, що ми втрьох загинули від раптового удару багатотонного грузовика. Я поверталася із обстеження від лікаря. Він сказав мені що в нас буде хлопчик і дівчинка. Я їхала в таксі додому і в нас врізалася вантажівка. Я в реанімації, а далі ти все знаєш. Спасти не вдалося ні мене ні діток. І з тих пір я весь час кружляю над тобою і відчуваю себе щасливою, що ти мне не забув. І буду кружляти доти, поки ти будеш живий, а потім полечу в ефірне поле близь Луни і буду чекати на твою душу і я з тобою – з нею будемо спілкуватися і наша Астральна любов буде безкінечною».
Микола Антонович, прочитавши, засумував. Він згадав першу любов, що була з Андріаною, яка знову позначилася теплою хвилею в його тілі і по новому зігріла його. І він не витримав. Взявся за голову і заплакав, а коли його відпустила туга він знову глянув на табло комп’ютера. На ньому появилися знову нові рядки: «Не сумуй не треба у тебе ж все гаразд. Я, любий, пишалася Сніжаною та Маргаритою за їхні чудові вірші і сама навіть пробувала писати, а зараз я тобі читаю написаний Сніжаною вірш про нас. Прочитай його на табло комп’ютера, любий, – сказала душа Андріани і почала скидати вірш на табло комп’ютера».
Це був такий вірш:
Світлій пам’яті дружини – Надії Петрівни
«ПЛАКАТИ НЕ ТРЕБА
Пішла кохана вже у далі інші
І звідти шле мені палкі вітання…
А я вкарбовую її у вірші –
Мою любов, – негаснуче світання!
Без неї стала пусткою оселя,
Дивлюсь тужливо у високе небо.
…Крізь сльози бачу:як завжди – весела,
І кажеш: «Любий, плакати не треба»…
Микола Антонович прочитав вірш і знову замислився. Він почав згадувати коли в його душі бушувала суперечка між поняттям любові земної та штучної міжпланетної любові коли він дуже полюбив Наташу із планети«SS-344» Для нього тлумачення Наташі про поняття міжпланетної любові довгий час були не зрозумілі і він навіть цю проблему почав розглядати з наукової точки зору А потім все таки переламав себе і знайшов собі земну любов і теж заново до нестями влюбився у Надію Петрівну.
– Як ти там, любий, скоро прийдеш? – запитала Надія Петрівна. – Бо я з дітками дуже скучаємо. Наташа та Іра виривають у мене мобільний, – сказала і віддала телефон Наташі.
– Папа, ми тебе дуже любимо і вже скучили, швидше приходь до нас.
– Зараз прийду мої любі. Цілую вас і тепло обіймаю А зараз доця дай мамі телефон. – Любима я зараз буду йти додому хоч і не закінчив, хай Олександр спілкується з Наташею з планети «SS-344».
– Чекаємо, наш любий, – сказала Надія Петрівна і поклала слухавку.
Микола Антонович закрив лабораторію і пішов додому.
Зайшовши в квартиру він піймав у свої дужі та ніжні руки двох діточок і пригорнув їх до грудей. А Надія Петрівна обнявши їх трьох задоволено притискалася до них. Так вони, радіючи попестилися до схочу. Діти стали дивитися мультики, а Надія Петрівна стала читати принесений Миколою Антоновичем віддрукований текст. Прочитавши теж трішки сплакнула за долю Андріани і, радіючи за наукове відкриття обняла Миколу Антоновича і вони стали смачно цілуватися. Націлувавшись досита Надії Петрівні прийшла в голову логічна думка і вона запитала в Миколи Антоновича: « Навіщо Олександру виходити ще на зв`язок із Наташею з планети, коли спілкування відбулося і з душею живої і померлої людини?».
– Я хочу зіставити спілкування з душею живої інопланетної людини із нашою і порівняти настільки буде розбіжна інформація про еволюцію Вселеної. Та ще я мрію поспілкуватися зі своїм молодшим чотириногим братом, сторожем заводської їдальні – Тузиком. Він все понімає тільки сказати не може, але мене розуміє. Хочу з ним поспілкуватися через його душу.
Закінчився мультфільм діти полягали спати. А Микола Антонович та Надія Петрівна ще почали обговорювали таємниці еволюції.
– Микола, я вечором, бачила в небі світящийся шарик в діаметрі приблизно двадцяти сантиметрів. Він з неймовірною швидкістю рухався туди сюди і миттєво, зупинившись на долю секунди знов улітав. Він зупинявся в одному і тому ж місці. Мене зацікавило, як із такою швидкістю можна враз зупинитися, зупинятися і тут же вмить з такою ж самою швидкістю повертався назад, – розповіла Надія Петрівна. – Що це було?
– Я думаю, якщо це не Шарова блискавка, то це якийсь інопланетний безпілотний транспорт, маючий необхідну нам не відому енергію, яка його так рухала., позіхаючи відповів Микола Антонович. Цікаве було природне Явище.
– Давай будемо спати, – запропонувала Надія Петрівна.
Сон взяв своє і вони заснули.
01.12.2014 – 03.12.2014
м.Дніпропетровськ, 04.12.2014