Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
11.03.2015 14:24Роман
Фантастика  Для дорослих  Про любов  
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

глава 20, том 2

РОЗМОВА З ТУЗИКОМ

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 11.03.2015 / 28372

Зранку Микола та Олександр відправилися в заводську їдальню за Тузиком. Він зустрів їх своїм ніжним розумним поглядом та ласкаво виляв своїм рижим хвостом. Микола та Олександр, вийшовши із їдальні дали йому пиріжок із м’ясом. Тузик ласо проковтнув його і знову подивився на пиріжки, які тримав перед ним Олександр у целофановому кульку. Олександр та Микола почесали йому за вухами і пішли в лабораторію. Тузик виляючи хвостом слухняно йшов за ними і зайшов з ними в лабораторію.

– Зустрічайте жданого гостя, – сказав Микола і дав йому пиріжок. Тузик з’їв, задоволено облизався і ліг на щойно покладену Василиною підстилку, яку вона принесла для нього з дому. Микола положив ще два пиріжки на підстилку, а Сніжана налила в блюдечко молоко. Тузик з’їв ще один пиріжок і, облизавши блюдечко влігся на підстилці. Хлопці, підійшовши до нього стали його гладити і, почесавши в нього за вухом сіли в свої робочі крісла. А Тузик подивився на пиріжок і, закриши очі простяг вперед ноги і положив на них свою, дрімаючу голову.

Микола поставив коло нього ультразвуковий прилад і Олександр, включивши комп’ютерне устаткування вийшов з душею Тузика на зв`язок.

На табло комп’ютера вискочила інформація такого змісту: «Так я душа Тузика, яка вас бачить і чує вашу між собою розмову. В кінці кінців я, душа Тузика, через його розум в якому я існую маю змогу передати вам, Олександре, з Миколою те, що ми, собаки, думаємо про людей. Так ви, люди, дійсно розумніші від нас, але чому ви не можете вивчити нашу мову? Ми собаки від дня свого народження вивчаємо вашу мову точнісінько так, як вивчають її ваші діти і достигши річного віку ми повністю володіємо нею, розуміючи ваше ставлення до нас, собак. Ми не стали розмовляти з людьми по такій причині, яка збереглася в розумі, який міститься в мозку собаки і так як я маю доступ до цього розуму я користуюся його інформацією. Зараз я відкрила файл цього розуму і зайшла в цей розум і ось вам ця інформація: «Як відомо, що в клітинах молекул раніше існували особливі так звані фотореактивуючі молекулярні ферменти, які могли виправляти молекули ДНК пошкоджені різними агентами хімічної та фізичної природи. Цей фермент з’єднувався з пошкодженою молекулою і відновлював її цілісність. Ці молекули ДНК на той час виконували роль матеріального носія генетичної записі для нащадків. Так як еволюцію проходять всі молекули, то фотореактивуюча молекула ферменту перебуваючи в цій еволюції втратила лікуючі можливості. Тоді в пошкодженій молекулі ДНК почав змінюватися генетичний запис для нащадків. З тих пір ми стали деградувати у своєму розвитку, а потім стали мутантами і, втративши дар мови стали творити свою собачу мову. У цьому файлі, який зараз ви читаєте на табло вашого комп’ютера знаходиться тлумачний собачий словник, в якому кожне слово людини має своє смислове визначення собачою мовою. Вам прийдеться спочатку комусь одному цю мову вивчити і в цьому допоможемо я і Тузик. Залишається потім її розповсюдити через засоби масової інформації та викладати у навчальних закладах. Таким чином після нашої деградації у нас з’явилась своя собача мова і ми нині розуміємо одне одного так, як спілкуються між собою глухонімі люди, але ми не глухонімі. Наша мова складається теж із людських слів, які ми передаємо через сій хвіст та своє різноголосе гавкання. Наприклад три рази вильнули хвостом и двічі залаяли – це значить слово дайте, а два рази завиляли хвостом і тричі залаяли – це відповідає слову спасибі. А коли ми трішки присідаємо на задні лапи – це означає що ми щось просимо у свого любимого хазяїна і він враховуючи обставини повинен здогадатися чого ми бажаємо. Ми раніше розмовляли з людьми і співпрацювали колись із ними у різних галузях народного господарства та зокрема в охороні. В нашому розумі зберігається вся інформація ще з незапам’ятних часів. Собачий розум і душа, існуючи в мозку Тузика спроможні прочитати думку свого хазяїна, та визначити його емоційний стан в будь якій координаті простору. Те що мій господар – Тузик спить це ще не визначає що він буде довго ще спати. Я попрошу розум в якому знаходжуся я і цей розум на ваших очах зараз його підійме і він, доївши пиріжок підійде саме до тебе, Миколо».

Тузик встав, лизнув пиріжок і нехотя його, з’ївши підійшов до Миколи.

Олександр вимкнув зв`язок і, підійшовши до Тузика, якого вже пестив Микола став гладити.

Тузик, облизнувши їм руки і трішки, присівши став виляти хвостом. Олександр вже знаючи, що це зичить на його мові пішов на вихід, а за ним пішов і Тузик. Олександр відкрив двері і тузик, помахавши хвостом побіг на вулицю.

Микола роздрукував інформацію на принтері і дав Василині та Сніжані і вони стали читати.

Прочитавши стали мовчки думати про людське та собаче життя.

Микола подзвонив у відділ міжпланетного Інтернету і сказав щоб до них щойно прийшли Петро та Маргарита.

За декілька хвилин Петро та Маргарита перечитали останню інформацію про спілкування з душами.

Ми з Маргаритою вже підготували спеціальну передачу в Міжпланетний Інтернет і для нашої міської телестудії залишається доповнити тільки цим останнім зв’язком, – повідомив Петро.

Маргарита підійшла до Сніжани і вони, обнявшись ніжно поцілували одна одну. Сніжана саме в цей час дописувала другий вірш. Петро теж підійшов до Сніжани і ніжно поцілував їй руку. Маргарита та Петро прочитали вірші.

– Петре, сюди б ще малюнок для дітей. Ти ж у нас не тільки поет, а ще й художник. Подумай та намалюй, – попросила його Маргарита.

В лабораторії пролунав дзвінок телефону – дзвонила секретар директора – Надія Петрівна.

– Сергій Никифорович кличе до себе Миколу та Олександра, – повідомила Надія Петрівна.

– Зараз прийдуть, – відповіла Сніжана. – Хлопці, вас обох викликає Сергій Никифорович, – сказала вона.

– Заходьте та розташовуйтеся, – запросив їх Сергій і вказав на диван, який виглядав із невеличкої суміжної кімнати для гостей. – Що скажете? По-перше я вас вітаю із відкриттям. Сергій встав і потиснув їм руки. – Молодці! Чим думаєте займатися долі? У мене є така пропозиція. Ви, хлопці, я знаю ще коли навчалися в аспірантурі Медичного інституту Української асоціації народної медицини у вас була єдина мрія стати справжніми фахівцями не тільки технічної системи – компю’терного устаткування, а і фахівцями біологічної системи – людини. Я думаю, що цей час вже настав. Заводська лікарня через два три місяці ввійде в експлуатацію.

– Знаємо, Сергію. Ми вже з Олександром говорили на цю тему. У нас є злободенні сучасні напрямки. Що стосується здоров’я людини – думаємо через молекули ДНК та РНК, коли людини перебуває в стані левітації, знайти шлях до повного її вилікування від епілепсії. А потім через ці ж молекули знайти та створити такі молекулярні ферменти, які будуть здібні лікувати людину від хвороби на рак. – Пам`ятаєш, Сергію, коли ми після кіно ділилися враженням впливу побаченого на нашу свідомість я тобі сказав: «У мене є надійна ідея – опираючись на Миколину теорію: «фізика ефіру» розглянути цей науковий пошук через новий науковий напрямок. Саме через дослідження еволюції молекули білка людини у склад якого входить молекула нуклеїнової кислоти (ДНК) яка відіграє ведучу роль у кодуванні еволюційних генів нащадків. І мрія про синтез білків мене знову надихає на нові наукові пошуки, які потребують фінансові затрати. Треба в першу чергу придбати для нашої наукової лабораторії для проведення фізико-хімічного аналізу ультрацентрифугу для хроматографічного роз’єднання молекул ДНК електрофорезом та електронний мікроскоп для розгляду молекули ДНК, яка має товщину 20 – 25 ангстрем (2 помножено на 10 у мінус 7-мій степені).

–Ми тобі на цій неділі дамо обґрунтовану відповідь, що і як ми будемо робити і які прилади та електронне устаткування нам потрібні.

Тоді добре, – сказав Сергій і по-дружньому тепло потиснув їм руки.

Коли хлопці повернулися в лабораторію Петро сидів і домальовував малюнки до дитячих віршів, а коли намалював показав Сніжані.

– Що ви розглядаєте? Покажіть і нам з Олександром, – запитав Микола, підійшовши до них з Олександром.

Це були такі два вірші з малюнками і вигляділи так:













РАДІСТЬ

За першість, на другий марочний нашийник

Собаці повісили медаль на шию...

Цю радість, однак, собака так сприймала:

„О, їм одного нашийника замало!”


















ДРУЗІ

Як хлопчик собачці намордника вішав, 

Він думку в його оченятах схопив:

„А ще набивається в друзі і тішить, 

Разок хоч би взяв – та й собі начепив!”



Всі побачили і прочитали і були задоволені, як поезією по заданій тематиці, так і закінченням свого вдалого і неповторного відкриття. За ці дослідні дні всім є що згадати про свої буттєві дії у своєму житті.

Так прийшов час, коли знову творчість людини на короткий час змінить щоденна рутинна робота. Олександр знову згадав, як у день установлення першого комп’ютерного устаткування він сказав Сніжані: «Процес пізнання людиною Всесвіту зупинити неможливо, як несила їй зупинити час, або оберти Землі навколо Сонця». І все це завдяки комп’ютерному устаткуванню – технічній системі, яка так органічно з’єднує ефір космосу з людиною – з біологічною системою. А між технічною і біологічною системами таємно протікає через аморфний кремній невидима грань живого і мертвого і з’єднує їх. Олександр знову відчув суть істини і радів тому, що творчий шлях, по якому він у думках так впевнено ішов до істини, наяву привів до замріяної мети. Його відчуття істини виросло у свідомості і стало вражати своєю чіткістю, пов’язаною складовими процесу пізнання Всесвіту, завдяки таємниці долини Козоро. І він знову бачить в своїй уяві, як промені ранкового Сонця на Марсі, наче вогняні стріли, пронизують вологе повітря долини Козоро і, вдаряючись об зелену траву, вкриту росою, наче бризки шампанського, розлітаються в різні боки, уносячи за собою невидиме зображення розкритої таємниці своєї долини.

м.Дніпропетровськ 06.12.2014
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
11.03.2015 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (глава 19, том 2)
11.03.2015 Проза / Роман
На грані живого і мертвого - ШТУЧНАЕВОЛЮЦІЯ ЛЮДИНИ (глава 1, том 3)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
На грані живого і мертвого (Том II)
11.03.2015
На грані живого і мертвого - СПІЛКУВАННЯ З ДУШЕЮ ЛЮДИНИ (глава 1, том 2)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 18, том 2)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 20, том 2)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 43  Коментарів:
Тематика: Проза, роман,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +32
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +83
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
27.03.2012 © Микола Щасливий
23.02.2013 © Тетяна Белімова
18.09.2013 © Тетяна Белімова
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
26.11.2011 © Микола Щасливий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди