Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
11.03.2015 16:38Роман
Фантастика  Для дорослих  Про любов  
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

глава 3, том 3

ОБГОВОРЕННЯ ЗАПРОШЕННЯ НА СИМПОЗІУМ

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 11.03.2015 / 28377

Обговорення запрошення на симпозіум відбувалося майже одночасно тільки в різних, але близьких координатах простору. Обговорювали Василина та Сергій у своїй спальні, а Василина та Олександр – у своїй.

Олександр та Сніжана мовчки зайшли в квартиру. Няня читала Олежку казку. Він так заслухався, малюючи в своїй уяві на мітлі Бабу Ягу, що навіть не почув, як відчинилися двері в його кімнату.

– Папка ти вже прийшов, – крикнув Олежик і побіг у зустрічаючі руки Олександра, які підняли його майже до стелі і ніжно, опустивши на теплі груди притискали до них своїми лагідними обіймами. – А мамка де? – запитав Олежик.

– Мама на кухні готує нам з тобою, синок, вечерю, – відповів Олександр і легенько підкинув уверх не випускаючи його із рук.

– Пішли до неї – радісно сказав Олежик – Я дуже вже скучив за нею і за тобою папка, – чуточку похмуро додав він.

– Ходімо, синочок, ми з мамкою теж на роботі за тобою скучаємо.

Вони зайшли на кухню. Сніжана чистила картоплю. Олександр легенько відпустив на підлогу Олежка. Він сів їй на руки і вони обнялися цілуючи один одного. Олександр, радіючи глянув на них і став чистити картоплю, згадавши про свою поїздку на симпозіум.

– Синку, ти з нянею сьогодні був у клубі на секції малювання. Що ви сьогодні там малювали? – запитала Сніжана.

– Малювали ранок в полі із зайцем, який, стоячи, ласо гриз на грядці моркву.

Нам вчитель казав малюйте зайця так, щоб було видно як заєць жує моркву – сказав Олежик і пішов у свою кімнату за малюнком.

Олександр мовчки чистив картоплю, а Сніжана мовчки готувала салат до жареної картоплі.

– Придобряєшся? – з ревнивим поглядом порушила тишу Сніжана.

Олександр невинно та щиро засміявся, але відповісти на її запитання не встиг. На кухню забіг Олежик із малюнком.

Олександр і Сніжана стали розглядати малюнок. На ньому було видно поле. Над грядкою моркви сходило Сонце, на зустріч його променям морква простягала свої червоні стебельця, ніби рученята, обмиті росою. Посередині грядки серед моркви на задніх лапах стояв сірий заєць. В його передніх лапах була морквина, яку він поклав на зуби у свій широко розкритий рот.

– Ти, синку, молодець! – майже в один голос похвалили Олександр та Сніжана і щиро, як ні в чому й небувало, обнялися, пригортаючи до себе Олежка. – Ти, синку, добре виконав завдання вчителя, – сказав Олександр.

– Молодець, синку! Зайця ти намалював так, що навіть видно як він дихає, пережовуючи морквину, – додала Сніжана і, взявши його на руки знову підійшла до Олександра і вони стали обніматися.

Няня зайшла на кухню і запитали чи потрібна ще її допомога. Сніжана, Олександр та Олежик подякували няні. І вона, поцілувавши Олежка та попрощавшись з ними пішла додому.

– Олександре, ви ідіть в дитячу кімнату, а я буду готувати вечерю наполегливо посміхаючись і по черзі цілуючи їх повела до виходу із кухні.

Олександр та Олежик слухняно пішли в дитячу кімнату.

– Папка давай подивимося мультики, – забажав Олежик і включив телевізор.

Олежик дивився мультики. Олександр лежав із закритими

очима і уявляв себе із Василиною на симпозіумі. Думав які між ними будуть стосунки як на симпозіумі так і після симпозіуму.

Сніжана поставила їжу на стіл і пішла кликати на вечерю.

– Ви, любі, ще не спите? – звернулася Сніжана. – Я прошу, шановні, за стіл – на вечерю, – сказала вона і взявши обох за руки повела на кухню. В кухні пахло свіжо-смаженою картоплею та жареною цибулею. У блюдцях лежала жарена картопля та салат «мімоза». В графині стояв виноградний сік. Біля графину в блюдечку лежало печиво та цукерки.

– Смачного апетиту, – сказали вони один одному і стали вечеряти.

На кухні вляглася тиша. Було чути тільки як ляскають виделки

Сніжана першою порушила тишу: «Хто перший поїсть той отримає приз від мене», – зацікавила вона.

Олежик став швидше їсти. Олександр глянув на Сніжану і вони, зрозумівши один одного усміхнулися.

Олежик першим закінчив їсти і підвівши очі сказав: «Мамко я вже. Я перший давай приз».

– Добре, синку, молодець! – похвалила Сніжана.

Зараз отримаєш приз. Але давай спочатку приберемо посуд а потім, помивши руки підемо за призом у твою спальню. Приз у твоїй шафі.

Вони всі троє стали прибирати посуд. Олежику не терпілося. Він думав, що ж за приз заздалегідь приготувала мамка.

Олександр ще за столом здогадався, який чекає на Олежка приз.

Вони зайшли в спальню і Олежик відчинивши шафу побачив свій приз.

– Мольберт! – радісно скрикнув він і кинувся до мамки в її сприймаючі теплі руки.

– Це від нас із папкою тобі, як справжньому художнику, подарунок.

До них приєднався Олександр і вони, радіючи ніжно горнулися один до одного.

– Я хочу з вами дивитися мультики, – сказав Олежик і, включивши телевізор сів на диван. – Сідайте поруч, – покликав він.

Олександр та Сніжана сіли. Олежка радо обняв їх а вони його дивилися фільм: «Нумо, заєць, начувайся!» Їм було весело. Вони реготіли аж до кінця фільму.

– Синку, давай мабуть будемо лягати спати, – дуже люб’язно попросила Сніжана.

Олежик погодився і поцілувавши мамку та папку пішов у ліжко.

Сніжана та Олександр вкрили його і, побажавши на добраніч пішли у свою спальню.

Сніжана мовчки стелила постіль і, кинувши на нього свій не ревнивий, але загадковий погляд, думала про його відрядження на симпозіум. Олександр, дивлячись на неї бентежно читав її думку.

– Сніжано, скажи ти зараз думаєш про те ж саме, що думаю і я? – першим порушив мовчанку Олександр. – У мене ця думка про таке запрошення цілий день лізе поміж моїми помислами, одноразово дратуючи і радуючи. Радує тим, що я можу ще раз поділитися із колегами своїми думками, які привели мене до своєї мети. Дратують ті дрібниці, що створили дурні обставини, які склалися між нами з тобою та між мною і Василиною. Відмовитися від запрошення заради мого та твого спокою я гадаю, що це буде не розумно і навіть смішно.

– Любий, я тебе добре розумію, бо з моїми думками твориться теж саме, що з твоїми, але хіба ж від них позбавишся так зразу, коли душа бере над розумом тимчасову перевагу, а розум, управляючи нашою душею їй потурає, бо знає, що це явище позитивно закінчиться, визвавши сміх у самої душі.

– Але треба не мовчати, а спокійно обговорювати такі події, які створюють на перший погляд такі явища, що неможливо визначити чи це є істина, чи штучна бутафорія, – сказав Олександр. – На роботі на різний гумор колег, з такого привиду не звертати уваги. А то ми часто самі собі малюємо різні уяви, які визивають тільки ревність і ніколи явно не будуть здійснені, – додав він.

– А завтра на роботі будемо обговорювати вашу поїздку, чи не треба? – запитала Сніжана.

– В принципі – не треба, – відповів Олександр. – Але якщо хтось почне розмову на цю тему, то нам мовчати не треба, а просто сказати: «Це питання повинен вирішити директор – Сергій Никифорович і більше ні слова, як би колеги не цькували свою думку», – додав він.

– Ти геній, моя опора і захист – моя справжня любов. Давай спати, – весело запропонувала Сніжана.

Вони погасили світло і лягли спади, обнявшись і відчуваючи інфрачервоний промінь свого тепла та неповторно-приємний дух їхнього тіла, думали про сказане ними та про завтрашню зустріч з колегами на роботі. Але сон брав своє. Вони поцілувались і, розвернувшись на правий бік не помітно

заснули.

Коли Сергій приїхав додому з ради директорів всіх галузей виробництва області, то донька Сніжаночка спала, а Василина дописувала новий філософський нарис.

Вони повечеряли і полягали спати.

– Сергію, у мене приємна новина для нас із тобою, – сказала Василина.

– Знаю. Мені телефонував Петро Микитович, – пояснив Сергій. Вітаю тебе із твоїми успіхами в науці філософія, я теж визнаю тебе, як справжнього талановитого філософа. Молодець! – додав Сергій, обняв і вони стали пеститися.

Поніжившись, вони почали обговорювати приємну для них інформацію, яка облетіла не тільки нашу Землю, а встигла долетіти до планети Нібіру та планети «SS-344».

– Василино, ти задоволена? – запитав Сергій.

– Якщо чесно то не хотілося б мені їхати одній, – відповіла вона.

– Чому? – здивовано запитав Сергій.

– Як тобі про це пояснити? – почала Василина. – До нашого з тобою одруження – поки ти мене не причарував мені трішки подобався Олександр і я інколи дозволяла собі його чіпати просто так – залюбки: то щось скажу ому приємне; то кокетливо гляну інколи, а Сніжана все це брала за озброєння своїх ревнощів і було це дуже видно, а мені було цікаво. А тепер коли я стала з ними працювати то вона стала просто атакувати Олександра своїми ревнощами. Мені від цього стає смішно. А Микола з приводу її ревнощів став жартувати над Олександром. Наприклад: я прочитала свій нарис, а потім Сніжана прочитала свій вірш. І коли ми вже зібралися додому Микола зробив жартівливий підсумок:«А тепер можна і додому. Так, Олександре, – зробив він свій висновок чи ти з Василиною хочеш іще обговорити її нарис, – додав він, жартуючи, глянувши на Сніжану. Сніжані чомусь на зміну ревнощів прийшло почуття щирого жарту і ми з нею розсміялися дивлячись одна одній в очі.

– Не переживай із-за різних дурниць. Я завтра попрошу Петра Микитовича, щоб він зв’язався по Інтернету з деканом Колумбійського інституту і попросив запрошення ще на двох людей з нашого заводу – на себе і на Миколу. Петро Микитович поїде в якості репортера міжпланетного Інтернету, а він в якості співавтора наукового відкриття.

– Це інша справа, – весело сказала Василина. – Дякую мій, любий, покровителю, – щиро і від душі, – додала вона, знявши тягар чужих домислів із свого закоханого в Сергія серця.

– Давай спати, – запропонував Сергій і, поцілувавши одне одного вони повернулися на спину і стали засинати.

м.Дніпропетровськ 23.12 – 24.12.2014
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
11.03.2015 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (глава 2, том 3)
11.03.2015 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (глава 4, том 3)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
На грані живого і мертвого (Том III)
11.03.2015
На грані живого і мертвого - ШТУЧНАЕВОЛЮЦІЯ ЛЮДИНИ (глава 1, том 3)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 3, том 3)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 5, том 3)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 46  Коментарів:
Тематика: Проза, роман,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +8
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
09.12.2010 © Тундра
03.12.2011 © Т.Белімова
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
20.03.2015 © Вікторія Легль
18.09.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди