Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
11.03.2015 16:38Роман
 
Рейтинг: 0 | 0 гол.
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

глава 5 том 3

підготовка кадрів

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 11.03.2015 / 28377

– Я вас, шановні колеги, зібрав зранку, щоб обговорити одне важливе питання. Прийшов той час, коли вже незабаром прийдуть учні в школу, а дошкільнята у дитячий садочок. Лікарня теж вже введена в експлуатацію. Я хочу з вами порадитися. Кого б ви хотіли побачити на посадах: завідуючого лікарнею; директора школи; та завідуючого дитячим садочком. Якщо є в кого пропозиції? – прошу ваші кандидатури, – додав він.

– Я пропоную на посаду завідуючого дитячого садка нашу відому завідуючу хазяйством завода Людмилу Яківну Куріщенко. На посаду директора школи пропоную Василину Григорівну Чабаненко. А в лікарню на посаду завідуючого я пропоную відому по газеті «Фрезер» Маргариту Віталіївну Лисенко, – доктора медичних наук, – сказав Микола Антонович.

– Є інші кандидатури? – запитав Сергій Никифорович. – Якщо немає, тоді переходимо до обговорення цих кандидатур, – запропонував Сергій Никифорович. – Слово надається Олександру Андрійовичу, – сказав він.

– Щодо кандидатури Людмили Яківни на посаду завідуючої дитсадочком. Ми знаємо її здібності та і прийшла вона на наш завод по переводу з дитячого садочка, працюючи там нянею. Освіта вища за фахом вчитель української мови. Я думаю кандидатура та, що треба, – підтримав Олександр Андрійович. – Щодо кандидатури на посаду директора школи, то ми знаємо здібності Василини Григорівни та її освіту. Кращої кандидатури не знайдеш, – підтримую сказав він. – Щодо кандидатури на посаду завідуючого лікарнею теж підтримую. Маргарита Віталіївна має дві вищі освіти в тому числі освіта доктора медичних наук, її здібності знає весь колектив нашого заводу, – погодився Олександр.

– Хто ще хоче сказати свою думку щодо цих кандидатур, – запитав Сергій Никифорович. – Немає бажаючих. Дякую. – Оперативка закрита. Прошу залишитися Петру Микитовичу, Миколі Антоновичу, Поліні Петрівні та Тетяні Олександрівні. – сказав він. – Микола Антонович, а ми не оголимо Обчислювальний Центр? – запитав Сергій Никифорович.

– Я переконаний, що Сніжана Вікторівна і сама дуже добре впорається, – запевнив Микола Антонович.

– Тоді ти, Микола Антонович, мені не потрібний – сказав Сергій Никифорович. – А ви, Поліна Петрівна, наказом по заводу переведіть їх із завтрашнього дня на ці посади і підберіть кандидатури на звільнені ними посади. А на посаду завідуючого заводською друкарнею «Фрезер», яку займала Маргарита Віталіївна переведіть редактора газети «Фрезер» Катерину Вікторівну Конограй. Вам, Тетяна Олександрівна, необхідно ввести в штатний розклад завода ці посади та встановити їм заробітну платню згідно окладів медичної галузі та галузі освіти. Ви теж можете бути вільні, – додав він, 

Микола Антонович зайшов у машинну залу. Його радісно зустріла Сніжана Вікторівна.

– Ти, Микола, зайшов розказати, що цікавого було на оперативці у директора?

– Чого б я сюди заходив, аби мені не хотілося тобі розповісти про такі потрясаючі новини.

– Щось трапилося негативне? – засмученим видом запитала Сніжана Вікторівна.

– Навпаки. Василина із завтрашнього дня буде працювати директором нашої школи. Думаю, що ти, Сніжано, одна справишся, якщо ні, то скажи – будемо думати, – сказав Микола Антонович.

– Справлюся. А Василину ж коли я піду в лабораторію то обов’язково поздоровлю, – радісно сказала Сніжана Вікторівна.

– До нас приїде група вчених із Колумбійського інституту Нью-Йорка описати наше відкриття і направити в Стокгольм на розгляд вченим Нобелівської Асамблеї для прийняття рішення про нагороду Нобелівською премією Василини, Олександра та мене. – повідомив Микола Антонович.

– Та ти, що, Микола, дай я тебе поцілую, – сказала Сніжана Вікторівна і, піднявшись навшпиньки поцілувала в гладеньку на цей раз шоку.

– У вас була радісна оперативка, я уявляю ваші почуття і горджуся вами, – радо сказала Сніжана Вікторівна.

– Спочатку був поганий настрій. Сергій Никифорович відкрив оперативку нестандартними словами, нагадавши про стан війни на Донбасі, – сказав Микола Антонович. – Добре, Сніжана, приходь і до речі не забудь свій обов’язок – щось почитати, – усміхаючись попросив Микола Антонович. – Бажано на військову тематику, – додав він і пішов у лабораторію.

Микола Антонович зайшов у лабораторію. Василина Григорівна встала і весело підійшла до нього.

– Чого ти, Василина, така весела? – усміхаючись запитав Микола Антонович.

– Де ж тебе, Микола, носить? Нам дзвонив Петро Микитович. Ми всі ждемо тебе і думаємо де це ти пропав? – промовила Василина Григорівна.

– Ну, якщо знаєте? Тоді поздоровляю тебе, Василина, – сказав Микола Антонович, тиснучи її ніжну руку і два рази чмокнув у рум’яну щічку. – Це за будучу нагороду і за посаду в директорське крісло. А був я в Обчислювальному Центрі і розповів їм про наші новини, – додав він.

В яке крісло? – запитала Василина.

– А, що Петро Микитович тебе не повідомив? У крісло директора нашої школи, – відповів Микола Антонович. – Із завтрашнього дня ти вже працюєш у школі, зрозуміла, – пояснив він.

Сніжана Вікторівна зайшла в лабораторію. Микола Антонович, Олександр Андрійович та Василина Григорівна вже були готові йти до їдальні.

– Поздоровляю тебе, Василина, – сказала Сніжана Вікторівна, радісно обняла і поцілувала.

Маргарита Віталіївна, зайшовши в редакцію газети «Фрезер» сказала Катерині Вікторівні про рішення директора заводу на сьогоднішній оперативці і, поздоровивши, стала передавати їй всі справи, які вона виконувала на цій посаді. І передавши свої справи пішла до завідуючої хазяйством завода взяти ключі від лікарні.

– Людмила Яківна, я прийшла за ключами. Мене назначив Сергій Никифорович завідуючою лікарні, – пояснила Маргарита Віталіївна.

– Я поздоровляю тебе і бажаю успіхів на цій відповідальній посаді, – сказала Людмила Яківна. – Мене теж можеш поздоровити із посадою завідуючого дитячим садочком. До мене з оперативки заходила Надія Петрівна і сказала про моє призначення на цю посаду. Я тільки збиралася туди йти. Держи ключі, – додала вона.

– І я тебе, Людмила Яківна теж поздоровляю з цією посадою, ще з більше відповідальною ніж моя і бажаю гараздів. Будемо з тобою сусідами не тільки по нашому поверху у заводському будинку, а ще й у парковій зоні, – сказала Маргарита Віталіївна.

Тільки зібралися виходити, зайшла Василина Григорівна. Вона гляну-ла на ключі в руці Маргарити Віталіївни і все зрозуміла.

– Тоді я пішла в лікарню, – сказала Маргарита Віталіївна.

– Я зараз теж хочу йти в школу і прийшла за ключами, – промовила Василина Григорівна. – Мене назначили директором школи, – додала вона.

– Поздоровляю тебе, Василина Григорівна, з такою навчальною та ще й виховальною посадою та бажаю успіхів у цій роботі, – сказала Людмила Яківна. – До речі, мене теж можеш поздоровити із виховальною та навчальною посадою завідуючого дитячим садочком. Я збиралася туди йти, тоді підемо разом. Тримай ключі, – додала вона.

– Поздоровляю тебе, Людмила Яківна, і бажаю тобі успіхів у твоїй благодійній справі, – сказала Василина Григорівна. – Якщо ти йдеш? То ходімо разом, – додала вона.

Коли вони тільки вийшли із адміністративного корпуса Василині Григорівні телефонував Петро Микитович – хотів взяти інтерв’ю.

Вона йому відповіла, що вона зараз іде в школу. Вона і Людмила Яківна радісно ішли до своїх закладів по ялинковій алеї, яка вела їх у паркову зону. Вони і відверто, і щиро розмовляли про виховальну роботу, яку треба вже скоро взяти на себе, адже їм ця тема була спільною в їхній роботі.

Так почався у них перший робочий день на нових посадах.

В школу прийшов Петро Микитович.

– Поздоровляю тебе Василина Григорівна, – сказав і поцілував у щічку.

– Добре, що ти прийшов. Я тебе, Петро Микитович, прошу дати рекламу у всі засоби інформації в тому числі і нашу газету «Фрезер» про відкриття нашої повної школи і запроси на навчання учнів усіх класів в тому числі і першокласників. Запроси також викладачів для роботи в нашій школі і напиши мій телефон, хай звертаються до мене по телефону, а номер мого мобільного в тебе є.

– Все буде щойно зроблено. Тоді, Василина Григорівна, я пішов до себе в Інтернет і зараз же дам оголошення, – сказав Петро Микитович і пішов.

17.1 – 21.12.2014

м.Дніпропетровськ 23.12 – 24.12.2014
11.03.2015 Проза / Роман
На граніживого і мертвого (Глава 4, том 3) / Роман | Василенко Андрій Антонович
Попередня публікація: 11.03.2015 Проза / Роман
На граніживого і мертвого (Глава 2, том 3) / Роман | Василенко Андрій Антонович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
25.05.2018 © Анатолій Валевський / Роман
Нічний гість (Глава 21)
24.05.2018 © Панченко Вадим / Роман
Бог Індерону
24.05.2018 © Панченко Вадим / Роман
Бог Індерону
24.05.2018 © Панченко Вадим / Роман
Бог Індерону
24.05.2018 © Панченко Вадим / Роман
Бог Індерону
На грані живого і мертвого (Том III)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 3 том 3)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 5 том 3)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 7 иом 3)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 63  Коментарів:
Тематика: Проза, роман,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
03.05.2018 © роман-мтт
Український кібер-панк +20
27.03.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович
Русско-тєрнопольський Київ +31
21.03.2018 © роман-мтт
Книжкова полиця: Світи і лабіринти +27
21.03.2018 © роман-мтт
З Днем поезії +21
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.03.2012 © Тетяна Ільніцька
20.01.2011 © Михайло Трайста
14.09.2012 © Микола Щасливий
13.06.2012 © Пантелеймон Куліш
25.01.2012 © Т.Белімова
10.05.2010 © Трамонтана
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди