Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
11.03.2015 16:48Роман
Фантастика  Для дорослих  Про любов  
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

глава 5, том 3

РОЗДУМИ НАД УСТРОЄМ КЛІТИН

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 11.03.2015 / 28379

На другий день Микола та Олександр, приступили до експериментів у своїй дослідній роботі.

Микола та Олександр поставили перед собою мету – розкрити природу та сам механізм синтезу білків, який відбувається відповідно генетичному коду. Необхідно вияснити, яким образом та з участю яких структур в живих клітинах відбувається абсолютно точний синтез всіх білкових молекул. Як клітина білка ухитряється не помилитися при складанні великих білкових молекул.

– Миколо, процес синтезу білка треба буде нам розглядати з енергетичної точки зору, – запропонував Олександр.

– Ти, Олександре, хочеш прослідкувати за білковим синтезом в рибосомах щоб узнати на якому етапі синтезу і скільки клітина використовує енергії, яку в основному черпає із двох акумуляторів енергії – з клітин аденозинтрифосфату та з клітин гуанозинтрифосфату, – продовжив його думку Микола.

– Так, – підтвердив Олександр. – Почнемо з того моменту коли в рибосомі тільки що закінчилась підстановка нової амінокислоти до поліпептиду і рибосома готова почати новий цикл в синтезі білка.

– Такі знання нам пригодяться коли будемо стежити за ходом самого процесу синтезу. І щоб цей процес не переривався, то ми повинні постійно слідкувати за достатньою кількістю енергії, яка використовується в процесі синтезу білка, – зауважив Микола.

– Авжеж. Будемо регулювати тільки відповідними ферментами, – додав Олександр.

– До речі. Давай з’ясуємо, що конкретно собою представляє фермент і як він працює, – запропонував Микола. – Я думаю, що це специфічна молекула, яка складається із атомів визначених тільки для неї, як по своїй структурній формі та по кількісному складу, а так же і по білковій приналежності цієї чисто біологічної матерії, – додав він.

– Науковцям стало відомо, що особливі репараційні ферменти існують у клітинах і їх треба виявляти тільки шляхом наукових експериментів і, знайшовши їх потім називати по імені тієї матерії з клітинами якої взаємодіяв цей фермент, – запевнив Олександр. – Бо тільки специфічні молекули – так звані репараційні ферменти здібні управляти синтезом білків

в яких відбувається визначена хімічна реакція, – додав він.

Перш за все для проведення фізико-хімічного аналізу по хромотографічному роз’єднанню молекул ДНК електрофорезом Олександр та Микола налаштували ультрацентрифугу та електронний мікроскоп для подальшого розгляду молекули ДНК, яка має товщину 20 – 25 ангстрем (2 помножено на 10 у мінус 7-мій степені). Розглядаючи в такий електронний мікроскоп вони будуть виявляти, в живих клітинах репараційні ферменти, щоб потім по аналогу шарикових (атомних) моделей створювати їм подібні, для лікування різних хвороб та зокрема таких хвороб як епілепсія та рак.

– Олександре, пам’ятаєш, як нам викладач органічної хімії, цитував слова члена-кореспондента АН СССР Б. Вайнштейна, який образно сказав, що фермент – це сама найменша в природі «молекулярна машина», налагоджена на виконання визначеної хімічної реакції… А коли реакція складна, то її, подібно автоматичній лінії, поетапно проводять декілька ферментів.

– Пам`ятаю, – відповів Олександр. – А далі викладач навів приклади із синтезу ліпідів, де в складних і довгих перетвореннях послідовно ведучі процес ферменти доповнювали дії попередніх ферментів, формуючи складні молекули із простих, – додав Олександр.

Розуміючи, що таке фермент і як він діє в хімічній реакції, Миколі та Олександрові стало ясно, що перш за все треба в своїх дослідах експериментальним шляхом знайти такий фермент – таку біологічну матерію, яка б володіла здатністю управляти процесом репарації (відновленням) білка клітини. Адже без такого певного ферменту в любих конкретних реакціях, які відбуваються в клітинах живих організмів не може здійснитися ні один біологічній процес ні одно біологічне перетворення клітини.

Микола та Олександр усвідомлювали і те, що успіх в науці неможливий без поняття не тільки того як працюють ферменти (клітини), а і без поняття того як збудовані самі клітини. Їм також було відомо, що деякі сучасні науковці навчилися як зруйнувати клітину так, щоб окремі її частини залишалися активними. Складові частини клітин сьогодні достатньо добре вивчені. Стало ясно в багатьох випадках як відбуваються реакції в клітинах. Відкритий механізм спадкоємності клітин. Так, що Миколі та Олександру залишається освіжити таку інформацію в пам`яті і почати проводити дослідження. А, накопичивши досвід можна вже із окремих частин клітини створити злагоджено працюючу клітину, як репараційну (лікуючу), так і реплікаційну (спадкоємну) клітину, а із таких клітин створити (клонувати) і сам невмирущий організм людини.

– Миколо, доведеться нам із тобою нашу мандрівку, освіжаючу нам пам`ять, почати із будови оболонки клітини. Як ти думаєш? – жартуючи впевнено сказав Олександр.

– Я теж такої думки. Адже оболонка, виконуючи функції цитоплазматичної мембрани має унікальну властивість розпізнавати молекули і приймати рішення – чи пропускати їх, чи не пропускати всередину клітини, – відповів Микола.

– Вивчаючи їх ми зможемо встановити деталі самого технологічного процесу проникнення в клітину і сам механізм управління цим важливим для життя клітини процесом, – додав Олександр

– Як ми будемо мандрувати від «краю» клітини в центр на путі, зустрічаючи органели клітин? – запитав Микола

– Давай підемо історичним шляхом створення клітинної теорії – в ядро клітини, – запропонував Олександр.

– Давай. Так цікавіше. Ядро оточує двошарова оболонка –

мембрана, яка по своїй будові принципово схоже з цитоплазматичною мембраною. Буде нагода їх порівняти, – погодився Микола – В ньому ж зберігається вся спадкоємна інформація клітин. Ядро в синтезі управляє біохімічними реакціями та регулює в них життєві функції клітин, – додав Микола.

– Та ще ж в ядрі клітини є хромосоми складені з молекул ДНК, які оточені особливими білками та водорозчинним ядерним соком (нуклеоплазмою), – сказав Олександр.

– Головна роль хромосомних ДНК – управління синтезами в клітинах. А в цій нуклеоплазмі розчинені ферменти необхідні для реплікації спадкоємних клітин, – додав Микола

– Історичний шлях створення клітинної теорії хоч і цікавий, але дуже довгий і дуже складний, – сказав Олександр – Для нашого експерименту достатньо того, що ми з тобою зазначили, – додав Олександр..

– Олександре, ти хочеш сказати, що розширення клітинної теорії – це виявлення багатообразних мембранних клітини як цілого, – сказав Микола.

– Сьогодні ми можемо упевнено вже сказати, що весь простір клітини між ядром і оболонкою клітини складається з двох компонентів – мембранного і водяного, – сказав Олександр.

– Це перше – продовжив його думку Микола. – А друге те, що мембранний комплекс дозволяє створенню в клітинах безлічі відмежованих один від одного відсіків, в яких знаходяться в розчині різні ферменти. Тому не виключено, що в різних відсіках будуть проходити різні біологічні реакції, – закінчив думку Микола.

– Не забувай, Олександре, що кожен відсік може бути спеціалізований на синтезі тільки відповідно певних молекул у клітинах, в яких визначені ферменти з’єднують білки відповідно генетичному коду, – додав Микола. – Це подібно нашим заводським технологічним лініям, які спеціалізовані на конкретних деталях по виготовленню комбайнів, – образно зіставив він.

Микола та Олександр, сидячи рядом за столом спинами до дівчат так захопилися історією створення клітинної теорії, що не почули коли до них підійшла Василина і так зацікавлено слухала, що не наважилася перервати їх діалог. Не закінчивши свою наукову подорож Микола, щоб зробити розминку підвівся із-за стола і, глянувши в сторону дівчат узрів перед собою Василину.

– О! Що тобі треба? – здивовано запитав він.

– Хотіла запитати чи більше немає нічого для нас із Сніжаною, – відповіла Василина. – Та, послухавши вашу розмову так і застряла коло вас, – додала вона.

– А хіба вам мало того що ми віддали вам сьогодні після обідньої перерви? – запитав Микола.

– Ми вже закінчили складання комп’ютерної програми розвитку економіки заводу, – повідомила Василина.

– Швидко працюєте. Не так як ми з тобою, Олександре. Молодці, – похвалив Микола. – А що будете робити? Додому ще рано, – запитав він.

– Я почну писати нарис на тему почуту від вас, – відповіла Василина. – А Сніжана он вже пише вірші, – додала вона.

– Гаразд. Тоді пишіть, а ми з Олександром займемося своєю справою, – здобрив Микола. – Будемо продовжувати свої мандри, – сказав він. – Нам треба не забувати, що процес синтезу може зупинитися не тільки від нехватки енергії. Він може зупинитися по причині спадкоємних генів, – додав Мико-

ла.

– Ти хочеш, Миколо, сказати, коли в гені, що кодує певну структуру потрібного ферменту, виникла мутація то дія мутації гена переходить в дію мутації ферменту, – відгадав його думку Олександр.

– Зусиллям генетиків та біохіміків було вивчено багато прикладів такого роду мутацій і було доказано, що основна дія мутації відбувається якраз у зміні ферментів кодованих такими генами, – зазначив Микола.

– І все ж таки, узнавши всі тонкості складу білків взагалі і ферментів винятково, дослідники не на багато просунулися вперед в понятті самої природи ферментів, – відмітив Олександр.

– Дійсно, – підтвердив Микола. – Те, що ферменти мають шароподібну структуру – зрозуміло. А як все ж таки ферменти прискорюють хід хімічної реакції? – Осталось за семи печатями.

– Нам, Миколо, відомо іще і про такі спостереження, коли у ферменті дослідники, виявивши активний центр відривали його великі частини білкової цепі і не ушкодили роботу активного центру, – сказав Олександр. – І знову ж таки невідомо – як же працює активний центр ферменту?

– Нам, Олександре, відомо і те, що для синтезу ферментів потрібна інформація генів про порядок підстановки амінокислот до цепі ферментного білку, який приймає участь у проведенні синтезу, – додав Микола.

– Авжеж – сказав Олександр. – Відповідно записаній в генах інформації в клітинах синтезуються білкові цепі, де кожному гену є відповідна білкова цеп.

– Все зрозуміло. Нам, Олександре, треба тільки експери-

ментально створювати необхідний репараційний фермент. Вірніше склад ферментного білку окремо для лікування різної хвороби, як при захворінні епілепсією так і при захворінні на рак, – зробив висновок Микола.

– Думку твою підтримую, – погодився Олександр.

За вікном лабораторії почало сіріти. Наукову подорож Миколи та Олександра перервала розмова двох диких голубів, які щойно сіли близь вікна на електричну опору. Один просив: «Че куш ку, че куш ку, че куш ку», а другий – казав: «Хоч куди, хоч куди, хоч куди…»

– Олександре, може на сьогодні досить, – запропонував Микола і глянув на дівчат, які вже про щось тихо розмовляли.

– Сніжано, ти готова? – запитав Микола.

– Готова, – відповіла Сніжана і засміялася

– А ти, Василино? – звернувся він до неї, усміхаючись.

– Я теж готова, – усміхнувшись відповіла вона

– Тоді, що, Олександре, ми теж готові.

– Хто перший почне читати? – запитав Микола.

– За традицією повинна читати Василина, – сказав Олександр.

– Тоді слухайте, – сказала і стала із комп’ютера читати.

Зміст філософського нарису під назвою «Сомнамбулізм» був такий:

«Сомнамбулізм це є всім відомий лунатизм – стан своєрідного сну, в якому людина автоматично виконує ряд дій

Вивченням нервових захворювань установлено, що навіть

при звичайному сомнамбулізмі так же як і при месмеричному сомнамбулізмі всі тіла значно зменшуються по своїй вазі. Професор Перті пам’ятає про одного сомнамбулу Кохлера, який не тонув у воді, а тримався на поверхні. В месмеричному сомнамбулізмі – у хворих підняття в повітря буває частіше ніж у звичайному сомнамбулізмі.

Ми настільки привикли думати, що земне тяжіння є щось абсолютне і не змінне, і ніяка сила не повинна йому зашкодити. Але як бачимо присутня наявність таких феноменів, які завдяки своїм матеріальним силам здатні побороти земне тяжіння.

Ясновидця із Преворста спливала у ванні і не могла в ній триматися в сидячому положенні. Ця ж ясновидця, коли лежала в лікарні згадує про Анну Флейшер, яка була схильна епілептичному припадку. Завідуючий лікарнею, ясновидця і присутні гості – два декана із медінститутів бачили як пацієнтка піднялася над ліжком в горизонтальному положенні на два ярда.

При деяких захворюваннях, при таких як нервова гарячка вага людського тіла збільшується, а при всіх інших хворобах вага людського тіла зменшується.

Подібним же образом діють також інші сили, які теж здібні протистояти земному тяжінню – це електромагнетизм.

Мадрідський журнал «El Criteria Espiritista» недавно сповістив про молоду селянську дівчину близь Сантьяго, яка представляє інтерес у цьому зв’язку. Вона поїхала в Сантьяго і там випадково, проходивши під електромагнітною аркою, де вчені проводили в цей час експеримент зависла на відстані пів метра від цієї арки.

Якби наші вчені: біологи, фізики та хіміки займалися нині експериментами у цьому напрямку і проводили дослідження людей – сомнамбул, то вони б дійшли висновку, що ці люди теж заряджені таким же однаковим електромагнетизмом, як те місце, в якому по закону земного тяжіння вони повинні бути притягнуті, а не злетіти в повітря. Це говорить про те що однакові заряди відштовхуються, а різні заряди притягуються.

І якщо деякі нервові захворювання так же само як духовні екстази без участі свідомості людини створюють наслідки левітації – невідому силу, то це говорить за те, якщо цю силу вивчити, то нею по бажанню можна свідомо управляти».

– Гарний нарис, – сказала Сніжана. – Хай думають наші вчені. Це стосується і вас, Олександре та Миколо. Так що виконуйте завдання Василини, – додала вона і усміхаючись позаглядала хлопцям в очі.

– Молодець, Василино, ми з Олександром обов’язково попрацюємо і в цьому напрямку.

– Я теж такої думки – схвальний науково-філософський нарис, – підтвердив Олександр, дивлячись в ревниві і милі очі Сніжани.

– Сніжано, тепер твоя черга, – сказав Микола.

– Слухайте, – весело промовила Сніжана і стала читати.

Це такі три вірші:


ШЛЯХ ПІЗНАННЯ

Залишили предки мости і тунелі, 

В які вмурували історії час, 

Щоб зважено архітектурні шрапнелі

У вирі подій донеслися до нас.

Хоч ми технології їхні не знаєм –

Все ж шляхом пізнання йдемо до мети!

Здається, ніщо так людей не єднає, 

Як з’єднують в світі тунелі й мости!


ТАЙНА ГЕНЕТИКИ

Земля мовчатиме, а вчений люд не знає, 

Як звідкись виникла матерія живого...

Чи еволюції шляхом, чи то – створінням?!

(Ще поки іншої теорії немає).

Як народилася жива істота з чогось

І проросла цивілізації корінням

У ґрунті Всесвіту, де діє ідентичність

І парадоксами буття людей шанує?!

Де ні релігії, ні вченню дарвіністів

Не розтлумачити таємну генетичність...

Тому й людина не рослиною існує, –

Бо закодоване життя на певнім місці!


ТИ – МОЛЕКУЛА

Нам приходить із космосу все:

І молекули й атоми чулі, 

Він життя і людині несе, 

І Землі – не воюючій кулі!

Ти, мов атом від серця мого, 

Що кровинкою душу вирує, 

Полум’яність цілунку твого

Найдорожчу наснагу дарує!

Ти – молекула щастя земного мого, 

В електронах кохання, – любові вогонь!

У тобі, мов зірковий лиман, 

В нім душа, мов русалка спливає…

…Як без космосу – зірки нема, 

Так без тебе – мене не буває!

– Мені сподобалися наукові образи і наукова тематика, – сказала Сніжана.

– Мені теж подобається поезія. Образні порівняння глибоко-філософської думки, – сказав Микола.

– Хороші вірші, – похвалив Олександр. – Моя ж ти, молекула, – додав він і чмокнув у щічку.

Два диких голуби, які ще сиділи на електричній опорі супроводжували їх додому під свою чаруючо-загадкову мелодію. Один просив: « Че куш ку, че куш ку, че куш ку», а другий – наче вже п’яний казав: «Хоч куди, хоч куди, хоч куди…»

м.Дніпропетровськ 17.12 – 21.12.2014
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
11.03.2015 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (глава 4, том 3)
11.03.2015 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (глава 6, том 3)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
На грані живого і мертвого (Том III)
11.03.2015
На грані живого і мертвого - ШТУЧНАЕВОЛЮЦІЯ ЛЮДИНИ (глава 1, том 3)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 3, том 3)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 5, том 3)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 7, том 3)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 53  Коментарів:
Тематика: Проза, роман,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +36
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
24.04.2013 © Тетяна Белімова
12.04.2011 © Закохана
23.02.2013 © Тетяна Белімова
03.12.2011 © Т.Белімова
26.11.2011 © Микола Щасливий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди