Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
11.03.2015 17:37Роман
Фантастика  Для дорослих  Про любов  
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

глава 11, том 3

ПРОВЕДЕННЯ ХІРУРГІЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 11.03.2015 / 28387

В аеропорту Бориспіль о чотирнадцятій годині дня приземлився літак Нью-Йорк – Київ, На трапі появилося двоє мужчин В руці кожного був прапорець Америки. Микола, Олександр та Василина легко їх розпізнали по високій і дебелій постаті Рудольфа Феймана і стали махати прапорцями України. Рудольф Фейман теж помітив своїх колег і, підійшовши із своїм другом тепло потиснув хлопцям руку, а Василині поцілував.

– Знайомтеся, – сказав Фейман. – Його звати Едгар Паунд.

Під’їхало таксі і вони посідали.

– В готель, чи на завод? – запитала Василина.

– Давай на завод, а там буде видно, – запропонував Микола. – В нашому ж будинку на першому поверсі напроти котельної пустує ж однокімнатна квартира. В ній спочатку знаходилися наші сторожа, – повідомив Микола і подзвонив Надії.

– Це я. Ти щойно знайти нашу завідуючу господарством Людмилу Яківну. Хай вона зайде до Сергія Никифоровича і вирішить питання поселення наших гостей із Америки в однокімнатну квартиру, що на першому поверсі. Зрозуміла? От і добре. Цілую і телефонуй як ітимуть справи, – попросив Микола.

– Василино, ти пояснила водію як до нас їхати? – запитав Микола. – Хай везе прямо до їдальні, – запропонував він.

– Так. Він уже був і дорогу добре знає, – відповіла Василина.

– Шановні гості, поки що невеличкі незручності, – звернувся до них Микола Антонович. Наш завод знаходиться на далекій окраїні нашого міста. Добратися можна або на електричці, або на таксі. Тому ми вам не пропонуємо номер в готелі Києва. Але вам у нас дуже сподобається. І вам буде набагато краще і зручніше ніж у готелі міста.

Автомобільна траса бігла неподалік від залізничної колії. Було видно і чути зустрічні товарні потяги. Невдовзі водій доїхав до переїзду і, заїхавши на заводську територію поїхав у напрямку заводської їдальні.

– Ось ми і приїхали, – повідомила Василина.

У Миколи Антоновича задзвонив мобільний телефон.

– Молодець. Цілую, – похвалив він Надію і звернувся доводія таксі. – А тепер, будь ласка, до нашого будинку.

Водій довіз до будинку. Микола розплатився і вони пішли прямо в однокімнатну квартиру, де на них чекала Надія Петрівна.

Микола Антонович відчинив двері і, запросив гостей в кімнату.

– От ми і дома, – весело додав він.

Перед зором гостей красувалися: шафа для одягу два ліжка. Напроти них під стіною – телевізор. Посеред кімнати стіл та два стільці. Далі по коридору туалет та кухня.

Розташовуйтеся, як у себе вдома, – запросила Надія Петрівна. А вони за вами через декілька хвилин зайдуть і вручила Фейману ключі.

Василина та хлопці, побувавши в себе дома, незабаром повернулися до гостей.

Гості їх зустріли задоволені і радісні.

– А тепер, шановні Фейман та Паунд, запрошуємо вас до нашої заводської їдальні, – повідомила їх Василина.

Фейман закрив кімнату і вони пішли до їдальні. Йшли ялинковою алеєю. Не дійшовши заводської лікарні повернули праворуч до їдальні.

– Це наша лікарня, а це в близькому майбутньому наша школа та дитячий садок, – пояснював Микола Антонович.

Біля входу в їдальню гостей зустрічав Тузик.

– Це наш заводський улюбленець Тузик. Він нікого не кусає, а завжди щиро зустрічає і проводжає кожного, – пояснив Микола Антонович.

Вони посідали за столик. Підійшла офіціантка і прийняла запрошення. Кожен замовляв на свій смак.

Шановні колеги і гості, смачного вам, – сказала Василина.

– Пообідаємо і підемо в лабораторію, Сьогодні почнемо підготовку до завтрашньої операції, – повідомив Микола Антонович.

Смачно пообідавши вони, як один, обмінялися теплими поглядами. Підійшла офіціантка і вони розплатившись пішли в лабораторію.

В лабораторії їх зустрічалаи Петро Микитович з кінокамерою та Сніжана за комп’ютером.. Вона саме спілкувалася з Наташею із планети «SS-344».

Олександр щойно для гостей почергово налаштував запасні шоломофони, не пояснюючи що він робить, одів їх їм на голови і підключив до комп’ютерного устаткування.

– Наташо, у нас гості, будь ласка, познайомся, – попросила Сніжана.

– Мене звати Наташа – науковий секретар по збереженню інформації на зовнішніх носіях інформації із планети «SS-344».А вас як звати, – запитала вона.

– Мене звати Рудольф Фейман – лауреат Нобелівської премії в області фізики, із Америки, а це мій шкільний друг Едгар Паунд – доктор філософських наук теж із Америки. Він не зовсім володіє українською мовою.

– Як що вас щось цікавить? Запитуйте. Я відповім. – запропонувала Наташа.

– Хотілося б щось цікаве почути про резервну частину свого мозку.

– Ви хотіли б знати чи вона у вас задіяна свідомістю? Тоді скиньте шоломофон і якщо мене будете бачити в кольорових тонах, то це значить, що вона вже задіяна свідомістю.

Фейман пояснив своєму другу і вони щойно познімали шоломофони.

– Ну що скажете? – запитала Наташа.

Фейман та Паунд між собою поговорили англійською мовою і наділи шоломофони.

– Мій друг вас не бачить в кольоровому зображенні, а я бачу, – відповів Рудольф.

– Це значить, що вам, Феймане, шоломофон більше не потрібний – скиньте. А вашому колезі, Паунду, ще потрібний. Його резервна частина мозку ще не задіяна свідомістю. Хай не знімає шоломофон. Будемо спілкуватися далі, – повідомила Наташа.

Фейман знову пояснив Паунду і вони продовжили спілкування. Наташа їм розповідала про своє Світобачення, про свою любов та кохання. А вони все запитували і запитували. Потім, після спілкування з Наташею, для них Сніжана влаштувала зв`язок із планетою Нібіру.

Їхнє спілкування наближалося до кінця робочого часу.

– Шановні колеги, – звернувся до них Олександр, а тепер давайте займемося підготовкою до завтрашньої операції. Мені потрібен Едгар Паунд і ти, шановний Рудольфе, потрібен як перекладач.

Зараз ми з тобою, Рудольфе, визначимо його координати мозку в тому числі і координати резервної частини мозку.

Сніжано виключай міжпланетний зв`язок. – сказав Олександр і посадив Едгара поруч із собою не знімаючи з нього шоломофон.

– Пояснюю, – сказав Олександр Рудольфу, а той Едгару. Зараз в нього на голові шоломофон, в якому знаходиться перехідний модуль із кремнію, який передає інформацію із його біологічної системи мозку в технічну систему нашого комп’ютерного устаткування. Цей модуль переводить із його біологічної системи мозку електронно-магнітні коливання нейронів мозку в електронно-магнітні коливання нейтронів технічної системи нашого комп’ютерного устаткування.

Реєстрація такої інформації по спеціальній комп’ютерній програмі буде проводитися методом функціональної магнітно-резонансної томографії і заодно буде відображатися на табло комп’ютера, – пояснив Олександр.

– Зараз вмикаю комп’ютерне устаткування, – застеріг Олександр.

На табло комп’ютера стало появлятися два зображення мозку – кожне зображення було окреслено мембранними клітинами мозку На межі діючої і резервної частин мозку в діючій частині появилося біла хмарка – пухлина мозку і на табло стали появлятися цифри визначаючі координати резервної і діючої частин мозку та ракової пухлини. Олександр щойно зафіксував координати в пам`яті комп’ютерного устаткування і вимкнув комп’ютер.

– Завтра зранку почнемо втручатися в діючу та в резервну частини мозку, – сказав Олександр. – А зараз ходімо я покажу вам хірургічне крісло та підемо в їдальню а потім додому, – додав він і повів їх в операційну.

– Оце наша перша операційна кімната, – сказав Олександр і на та цьому вони залишили лабораторію.

Ніч пройшла непомітно. Микола, Олександр та Василина зайшли за гостями і пішли в лабораторію. Як дослідників так і запрошених ранок зустрічав зимовим ярким Сонцем. Давав їм наснаги та бадьорого духу.

Олександр відчинив операційну кімнату. Включив комп’ютер, через який автоматизоване операційне ліжко з його устроєм та приладами було вже задіяне із діючим комп’ютерним устаткуванням по комплексній комп’ютерній програмі з виведенням результатів на табло комп’ютера.

Єдине нам залишається визначитися, як дослідним шляхом шукати реплікаційні та репараційні ферменти – чи то в діючій частині мозку, чи то в устрої автоматичного прокачування крові через скляну трубочку із вени лівої руки в праву.

Олександр, Микола та Рудольф положили Едгар Паунда в операційне ліжко. Голову вложили в скафандр-устрій і закріпили для подальшого використання автоматики.

Олександр включив комп’ютерну програму. На табло комп’ютера появилися вечірні дані. Було видно координати діючої і резервної частин мозку та координати пухлини мозку.

Звертаю вашу увагу, – сказав Олександр зараз ми почнемо пошук і виялення чотирьох видів молекул нуклеїнової кислоти. Це: рядові молекули; хворі молекули; молекули реплікації – життєво-творчі;молекули репарації – само лікуючі. Кожна із цих молекул має свої особливі властивості і має свою структурну решітку, в якій атоми з’єднані під такими кутами, які притаманні тільки одному із цих видів молекул. Нагадую особливі властивості. Молекула реплікації має властивість швидко розмножуватися. Молекула репарації має властивість лікувати (вигризати) хворі місця в інших молекулах. Нам такі молекули треба відшукати і виявити в них кути з’єднання атомів. Це все нам буде видно на табло комп’ютера і ми можемо потім по аналогу шарикової моделі заповнювати резервну частину мозку молекулами реплікації, переробляючи всі інші молекули, окрім хворої, на молекули реплікації.

Пошук молекул реплікації та репарації будемо проводити не в діючій частині мозку, а в передбаченому устрої по автоматичному прокачуванню крові через скляну трубочку із вени лівої руки в праву. Такий устрій теж ув’язаний із комп’ютерним устаткуванням з виводом даних на табло комп’ютера. Цей устрій потрібний для пошуку в крові молекул репарації та реплікації.

Олександр підключив цей устрій і на табло комп’ютера через електронний мікроскоп задіяний в комп’ютерній програмі стали появлятися молекули нуклеїнової кислоти. Вони були затримані в скляній трубочці – резервуарі і за ними як в автоматичному режимі так і візуально Олександром, Миколою та Рудольфом велося спостереження. Всього було затримано чотири молекули і їх кількість теж в автоматичному режимі виводилася в таблицю по спеціальній комп’ютерній програмі. В таблиці було показано чотири молекули в кожній молекулі по п’ять атомів. У трьох молекулах атоми між собою були з’єднані під кутом 45 градусів, а в одній молекулі атоми з’єднані під кутом 40 градусів.

Раптом на табло комп’ютера в таблиці кіькість молекул в графі «зєднання атомів під кутом 40 градусів» появилася цифра 2. Візуально Олександр, Микола та Рудольф через електронний мікроскоп теж побачили вже п’ять молекул Таким чином експериментально була виявлена молекула реплікації. Вона множилася і була з’єднана під кутим 40 градусів. Через шість хвилин ще появилася така ж молекула. А потім ще через шість хвилин появилася і третя. Хлопці нарахували всього сім молекул із них чотири були молекули реплікації.

Олександр вирішив замінити кров. Він заніс у пам`ять комп’ютера ще одне автоматизоване прокачування крові. На цей раз було затримано всього вісім молекул. У двох молекул, атоми були з’єднані під кутом 45 градусів. В двох – під кутом 35 градусів. І в чотирьох молекулах – під кутом 43 градуси. Пройшло двадцять хвилин серед молекул не спостерігалося ніяких змін і тільки ще через десять хвилин на табло комп’ютера в графі «з’єднання атомів під кутом 35 градусів» вискочила цифра 2, а табло комп’ютера було помітно як молекула із графи «зєднання атомів під кутом 35 градусів» обгризала вже іншу молекулу із графи «зєднання атомів під кутом 43 градуси». Процес відбувався доки не залишилося ні одної хворої молекули. Таким чином в цьому експерименті були виявлені молекули реплікації, репарації та хворі і все це відбувалося на очах у дослідників та гостей.

– Шановні гості, прийшов той довгожданий час коли ми переходимо до останнього завершального етапу операції. Можливо буде болячи, якщо больовий синдром перевіщує норму, то наше комп’ютерне устаткування тут же автоматично по спеціальній комп’ютерній програмі переводить наше спеціалізоване хірургічне ліжко в режим продовження операції під загальним наркозом.

Олександр під постійним наглядом Миколи знову включив діюче комп’ютерне устаткування. Почався автоматизований хірургічний процес. На табло комп’ютера знову появилася діюча і резервна частини мозку та пухлина.

Далі на табло комп’ютера появляється шприц із розсувною голкою і занурюється у резервну частину мозку. Комп’ютерне устаткування в автоматичному режимі на табло комп’ютера показує реакцію пацієнта на больовий синдром і рахує кількість молекул у резервній частині мозку. На табло комп’ютера на табличці повилися такі графи: «Кількість рядових молекул»; «кут з’єднання рядових молекул»; «Кількість молекул реплікації»; «кут з’єднання атомів реплікації». В графі «Кількість рядових молекул» появилася цифра 342. В графі «Кут з’єднання атомів рядових молекул» появилася цифра 45

В графі «кількість молекул реплікації.» появилася цифра 0. В графі «Кут з’єднання атомів молекули реплікації» появилася цифра 0.

Так же було обраховано кількість всіх молекул по їх видам як у діючій частині мозку так і в раковій пухлині і поруч теж було виведено на табло комп’ютера по оремій спеціальній комп’ютерній програмі. Зараз у нашого пацієнта в автоматичному режимі по спеціальній комп’ютерній програмі почнеться начинка резервної частини мозку молекулами реплікації. Це теж буде відбуватися на наших очах, – повідомив Рудольфа Олександр. Така начинка – це є процес штучного перетворення рядових молекул резервної частини мозку по аналогу шарикової моделі на молекули реплікації. Тобто завдяки спеціальним електронно-магнітним приладам та устроям по спеціальній комп’ютерній програмі будуть мінятися місцями атоми, коли будуть змінювати кути з’єднання між ними. Зараз такий процес уже відбувається це помітно на табло комп’ютера. Було видно як почала зменшуватися цифра 342. А в графі «Кількість молекул реплікації цифра із нуля весь час збільшувалася. Це все показувало на успішне завершення операції. І коли в такому процесі повністю рядові молекули штучно були перетворені в молекули реплікації, то вони штучно задіяли свідомістю резервну частину мозку і вона почала вести очікуваний процес лікування.

На табло комп’ютера стало видно в спеціальних графах як міняються цифри, показуючи створення нових молекул репарації, які обгризають ракові пухлини. Довелося чекати не довго. На табло комп’ютера зникла повністю світла хмарка – ракова зона.

На кінець наша мрія, шановні мої колеги, завершена. Операція пройшла успішно, – сказав і вимкнув комп’ютерне устаткування, звільнивши Едгара Паунда від операційного скафандру.

– Друже, операція закінчена, – повідомив його Рудольф. Було боляче. Як себе почуваєш? – запитав він.

– Біль був терпимий. Спасибі почуваю добре, – відповів Едгар. Щоб дуже боліло – то ні. Терпіти можна, – додав Едгар.– То що ж, друже, спасибі тобі за те, що в тебе є такі колеги і спасибі їм за їхнє піклування. Скільки житиму стільки буду тепло згадувати і бажати міцного здоров’я за їх безкорисне прагнення зробити добро людині, – сказав Едгар своєму другу і перекладачу Рудольфу. А потім підійшов до Олександра і скільки було сили міцно, потиснувши йому руку, розцілував обидві руки. Потиснув руку Миколі та поцілував руку дівчатам Сніжані та Василині. А потім підійшов до Рудольфа і став його міцно притискувати до своїх грудей на які із його голови та голови Рудольфа непомітно котилися теплі і радісні сльози.

Микола спитав Сніжану чи вона для гостей щось на лікарняну тему написала. Сніжана кивнула головою і посміхнувшись глянула на Рудольфа.

– Читати будеш? – запитав Микола.

– Прочитаю, – сказала Сніжана.

– Шановні гості, зараз Сніжана прочитає для вас вірш присвячений лікарняним справам, – повідомив Микола. – Будь ласка, Сніжано, читай, – попросив він.

Сніжана обвела гостей ледь схвильованим, доброзичливим поглядом і промовила: «Будь ласка, слухайте» і стала читати по пам`яті. Вірш був такого змісту:

ОЗНАКИ МДИЦИНИ


Змія божеством інформує з легенди, 

Звітує – сичить про минулі години…

Щоб ліки з отрути знайшли для людини, 

Які б лікували й духовний занепад, 

Щоб люди не встряли в блудливу халепу.

Секрет довголіття щоб вчені відкрили

І людству дали невмирущості крила –

Кодовані в генах основи науки…

…Прибульці людей клонували в Дворіччі, *

Як робота сили, на каторжні муки –

Руду золоту добувати навічно!...

…З тих пір на емблемах ознак медицини

Змія обвиває із золота чашу, 

Яка ще з часів допотопної днини

Налита отрутою нашого часу!


Гарний вірш, – сказав, здобривши оплесками Рудольф і підтримали його оплески Едгар Паунд, Микола, Василина та Олександр.

Всі розуміли, що закінчуються останні теплі хвилини їхнього спілкування і кожен відчував глибокі симпатії один до одного і вражаючий біль розлуки.

Олександр, дивлячись на них замислений ішов до робочого столу. Його робоче місце – це розроблене ним же комп’ютерне устаткування – технічна система, яка так органічно з’єднує ефір космосу з ним – з його біологічною системою. А між технічною і біологічною системами таємно протікає через аморфний кремній невидима грань живого і мертвого і з’єднує їх. Олександр, вчений зі світовим і міжпланетним іменем, на цей раз по новому відчувши істину, ще більше радів тому, що творчий шлях, по якому він у думках так впевнено ішов до істини, наяву привів його до замріяної мети. Його відчуття істини знову виросло у свідомості і стало вражати своєю чіткістю, пов’язаною складовими процесу пізнання Всесвіту, завдяки таємниці долини Козоро. І він знову бачить в своїй уяві, як промені ранкового Сонця на Марсі, наче вогняні стріли, пронизують вологе повітря долини Козоро і, вдаряючись об траву, вкриту росою, наче бризки шампанського, розлітаються в різні боки, уносячи за собою невидиме зображення розкритої таємниці своєї долини.

20. 02. – 22.02.2015 р.

м.Дніпропетровськ 20. 02. – 22.02.2015 р.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
11.03.2015 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (глава 10, том 3)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Думки
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
На грані живого і мертвого (Том III)
11.03.2015
На грані живого і мертвого - ШТУЧНАЕВОЛЮЦІЯ ЛЮДИНИ (глава 1, том 3)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 9, том 3)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 11, том 3)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 55  Коментарів:
Тематика: Проза, роман,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +13
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +59
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +39
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +89
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
29.08.2010 © Віта Демянюк
12.04.2011 © Закохана
09.12.2010 © Тундра
18.09.2013 © Тетяна Белімова
10.07.2013 © іміз
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди