13.03.2015 20:19
для всіх
536
    
  7 | 8  
 © Дебелий Леонід Семенович

Некрасивая девочка

Николай Заболоцкий Вільний переклад

Негарна дівчинка


Межи дітей, що граються в гурті

Вона для всіх як жабка-волоочка.

Заправлена в труси благесенька сорочка, 

Кучерики кілечками руді

Розсипані, рот довгий, зубки - криво, 

Обличчя риси гострі, некрасиві.

Хлопчиськам двом, одноліткам її

Батьки купили по велосипеду.

Сьогодні хлопчики припались, як до меду, 

Гасають по дворі, забувши геть її, 

Вона ж за ними бігає по сліду.

Чужа утіха, так як і своя

П’янить її, а серце в небо рветься, 

І дівчинка у захваті сміється, 

Охоплена принадами буття.

Ні тіні заздрості, ні наміру лихого

Іще не знає це дитя святе.

Їй все на світі, як нова дорога, 

Таке значне, що для сліпих пусте.

І я не хочу думати-приймати, 

Що буде день, коли вона ридати

Почне й побачить, що і поміж всіх подруг

Вона всього лиш бідна погануля!

Не може в серце ж погляд бить, як куля, 

Не розірветься зразу ж від напруг!

Так вірить хочеться, що чистий цей жар-пломінь, 

Який у глибині її горить, 

Весь біль свій сам, один переболить

І перетопить цей найтяжчий спомин!

Хай риси ці далекі від краси

Й немає чим їй полонить уяву, 

Зародкова в ній грація душі

Святкує вже, співа свою появу.

Якщо ж це справді так, то що тоді краса

Чому її сприймають всі, як воду в спеку?

Чи глек вона, де гаснуть небеса, 

Чи це вогонь, що мерехтить у глеку?


..........................................

Некрасивая девочка


Среди других играющих детей

Она напоминает лягушонка.

Заправлена в трусы худая рубашонка, 

Колечки рыжеватые кудрей

Рассыпаны, рот длинен, зубки кривы, 

Черты лица остры и некрасивы.

Двум мальчуганам, сверстникам ее, 

Отцы купили по велосипеду.

Сегодня мальчики, не торопясь к обеду, 

Гоняют по двору, забывши про нее, 

Она ж за ними бегает по следу.

Чужая радость, так же как своя, 

Томит ее и вон из сердца рвется, 

И девочка ликует и смеется, 

Охваченная счастьем бытия.

Ни тени зависти, ни умысла худого

Ещё не знает это существо.

Ей всё на свете так безмерно ново, 

Так живо всё, что для иных мертво!

И не хочу я думать, наблюдая, 

Что будет день, когда она, рыдая, 

Увидит с ужасом, что посреди подруг

Она всего лишь бедная дурнушка!

Мне верить хочется, что сердце не игрушка, 

Сломать его едва ли можно вдруг!

Мне верить хочется, что чистый этот пламень, 

Который в глубине её горит, 

Всю боль свою один переболит

И перетопит самый тяжкий камень!

И пусть черты её нехороши

И нечем ей прельстить воображенье, -

Младенческая грация души

Уже сквозит в любом её движенье.

А если это так, то что есть красота

И почему её обожествляют люди?

Сосуд она, в котором пустота, 

Или огонь, мерцающий в сосуде?

1955 рік

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.03.2015 17:20  Світлана Рачинська => © 

Талановито! Чудова праця , як і твір!

 15.03.2015 16:59  Тетяна Чорновіл => © 

Завдяки Вашим вдалим перекладам знайомлюсь з невідомими для мене авторами! Дякую!!!

 15.03.2015 09:16  Тадм => © 

Люблю цей вірш. Чудовий переклад. Але чому межи дітей, а не серед чи поміж?

 14.03.2015 14:36  Суворий => © 

Дякую, що радуєте вартою уваги поезією... Хай навіть не першої свіжості. Сучасні автори мало дбають за те, щоб їхня поезія після прочитання залишалась з читачем хоча б на деякий час. Десь там мандрувала в підсвідомості разом з клаптями щойно прочитаного тексту, що врізаються в голову з першого разу завдяки майстерним римам та глибокому змісту... Вищий клас і хороший приклад для наслідування...

 14.03.2015 06:39  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Щиро вдячний за підтримку!

 13.03.2015 23:31  Панін Олександр Мико... => © 

Дуже майстерно.