Монолог молодої
Не щороку родить
Яблуня в саду,
Не щорік знаходить
Щастя молоду.
Коли залицявся
Ніжно обіймав,
Поважати клявся
І на руки брав.
Року не минуло
Свадьба як була,
Щастя вітром здуло
Десь за край села.
Нині кожен вечір
Свариться і б’є,
Штурхає у плечі
І горілку п`є.
Каже, бити буду
Так собі і знай,
Не ходи нікуди
І не розмовляй.
Мене зрадить хочеш
З першим мужиком,
Весело регочеш,
Крутиш ще й задком.
І кричить, горлає,
Ти на вік моя,
Мене ображає,
Що повія я.
Треба утікати
До своїх батьків,
Треба, друзі, знати
Краще женихів.
м. Київ, 27.05.09.
