Вона красива
Вона красива, та всередині смертельно хвора...
Не бліда, а сіра від такої ж маси.
ЇЇ очі не міняють колір,
Вона не вміє корчити гримаси...
ЇЇ життя - як лист паперу білий,
Немає навіть плямочки на нім.
Цей світ для неї не такий вже милий
І кожен день немов згора в вогні.
Та хтось кричить:
- Не можна більше так жити,
Прокинься, дівчино, і схаменись!
Ти ж можеш себе зовсім погубити,
Прошу, поки не пізно, зупинись...