ПРОЩАННЯ З ОСІННЮ
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Листопад, струсивши листя,
Вітром хилить гілля голе.
Зблідло сонце променисте,
Роздає проміння кволе.
Мряка холодом розверзла
Небеса важкі імлисті.
Пані Осінь сильно змерзла
I сховалась в вогкім листі.
Вгрілась в листі й засинає,
Як ведмідь старий в барлогу.
Листопад спішить-минає,
Бо Зима йде до порогу.
З нами, Осене хороша,
Ще побудь до снігу з неба,
Бо засипле враз пороша
Теплі спогади про тебе.
