Оля Стасюк Рутина
Волошкове небо. Заплутані тіні.
Це місто
Проймає
Своїм мерехтінням.
Його покидати нізащо не хоче
Загорнуте в пагорби марево ночі.
Без шуму і гаму, без сплесків, овацій
Ховаються люди рутинної праці
В рутинних будинках з тремким павутинням,
Яке розплела восьминога рутина.
Дощі усе місто тихенько покрили.
Хай в кожного в нічку цю виростуть крила.
І завтра, як зніметься сонце над садом,
В рутини у місті не буде вже влади.
25.03.2015 10:34 Богдан Дєдок => © |
 ритм особливо сподобався |
24.03.2015 12:01 Світлана Рачинська => © |
 Дуже сподобалось, Оль! |
24.03.2015 11:39 Ем Скитаній => © |
 чудово! |
24.03.2015 08:39 Сашко Новік => © |
 цікаво |
24.03.2015 05:17 Деркач Олександр => © |
 Чудово |
23.03.2015 22:05 Мальва СВІТАНКОВА => © |
 Класно! Про рутину швидкоплинну... |
23.03.2015 21:22 Ганна Коназюк => © |
 Цікава і красива поезія!) |
23.03.2015 20:57 Тетяна Белімова => © |
 Гарно! Дуже-дуже! Нещодавно треба було приклад поетичної тавтології, а у мене крім хрестоматійного Стусового нічого й не було(( Тепер буде вірш Олі Стасюк)))) |