25.03.2015 21:47
18+
112
    
  9 | 9  
 © Оля Стасюк

Знайомому хлопчиську

Знайомому хлопчиську

Давай вдамо, що зовсім незнайомі, 

Що я не знаю про любов до кави, 

Про перемоги, про «погодню» втому

І про захоплення світів зухвалі, 

А ти… А ти уявлення не маєш, 

Навіщо часом я гуляю в лісі, 

Що я, - а, дійсно, - геть не хочу заміж

І часто пісню заводжу про Гриця, 

Готую кепсько, зовсім не танцюю, 

Зате фантазії – гей-гей! – за краєм…

Давай вдамо, що ти мене дратуєш

Тим, що тебе я геть не розгадаю, 

Давай на «ви», 

Давай все чітко й просто, 

Давай зітремо всі ці спільні миті…

Скажи, а у такому незнайомстві

Ти б захотів зі мною говорити?...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.03.2015 09:25  Тетяна Белімова => © 

Коли наступає такий комунікативний розрив між двома, може порятувати хіба гра. Проте за умови, якщо обоє будуть готові до примирення через таку гру.

 26.03.2015 18:04  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарний віршик!
Думаю, захотів би! ))

 26.03.2015 13:30  Світлана Рачинська => © 

Гарно...

 26.03.2015 11:53  Ганна Коназюк => © 

Дуже гарно!))

 26.03.2015 11:02  Володимир Пірнач => © 

Класний текст.
Сподобалось дуже.

 25.03.2015 22:41  Зельд => © 

"Що я, - а, дійсно, - геть не хоч заміж"

Може - не хочу заміж? а то щось збивається з ритму, мабуть технічна помилка...

 25.03.2015 21:58  Панін Олександр Миколайович... => © 

Захотів би заново познайомитись, а потім порушити усі попередні умови.