Липи і вітер
Битий шлях, обабіч липи
Пам’ятають чумаків
І возів постійні рипи,
Ремигаючих волів.
Час тут нібито спинився,
Ні асфальту, ні авто,
Шлях курний таким лишився
Був яким за років сто.
Певно, більше – років двісті,
Тиша, коники дзюрчать,
Про якісь таємні вісті
Липи з вітром гомонять.
Є що липам пригадати,
Є що вітру розказать,
Як прийшлося їм страждати,
Щоб ці роки подолать.
Вітер слухає й регоче,
Лип йому не зрозуміть,
Він летіти далі хоче,
Десь з молодшими шуміть.
Що йому ці настанови
Їхній досвід, їхній гріх,
Молодий і гоноровий,
Він у пошуках утіх.
Врахувати не бажає
Досвід мудрих стариків,
Він безжурно ще літає,
Грізний спротив не зустрів.
Та колись він постаріє,
Десь у хащах буде спать,
Молодик збудить посміє
Й буде з нього реготать.
Нащо старість научає
Молодим як треба жить,
Більшість цього не сприймає,
Хоче гуль собі набить.
м. Київ, 26.06.09.
