28.03.2015 15:14
для всіх
185
    
  2 | 2  
 © Богдана Копачинська

Я переплила море сліз...

Я переплила ціле море сліз

Воно в мені давно вже не бурхливе.

Взлітала вгору, падала униз.

Я вже забула, що була щаслива.


Молитвами своїми не зцілиш

Ні ран моїх, та і не витреш сльози.

Про що тепер ти все ще досі сниш,  

Коли у серці стугонять морози?


Та як тепер звучать мої слова?

Їх не розчуєш. Плаче журно вітер.

Гіпнозом заколише сон-трава

Сни забуття скують усе навіки.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.03.2015 08:35  Георгій Грищенко => © 

Трагічно, поетично, щемливо.

 29.03.2015 15:46  Ганна Коназюк => © 

Переживання сумних почуттів, що зазвичай мають бути радісними, теж вкраплення позитиву, бо народжують неповторні думки, що карбуються на папері.

Гарно!

 29.03.2015 09:32  Тетяна Белімова => © 

Трішки сумно, але вже як є. Інколи забуття - дійсно найкращий рецепт від страждань.