04.04.2015 00:44
для всіх
105
    
  - | -  
 © Серго Сокольник

Розмова. Поетесі

Десь знов вождям співається "осанна"... 

Десь "валять" ціни нафтою з Ірану... 

А ти ідеш проспектом трохи п"яна,  

І не введе тебе цей світ в оману... 


Контакт астральний розірвався з небом 

(чи пити все ж, можливо, менше треба?) 

І ти, замріяна, ідеш вечірнім містом... 

Твоїй душі у тілі надто тісно... 


Рука нетвердо номер набирає 

(знов телефон на землю випадає...) 

До біса! Неслухняною рукою 

З"єднай світи! Поговори зі мною,  


І розкажи про сонячні канцони,  

Що ллються в серце храму передзвоном,  

Відлунням невідомого процесу,  

Того, що з тебе робить поетесу... 


Бо ти- відмінна. Ти- єдина в світі. 

Лиш ти та я. Та ще- весняний вітер,  

Що пилом часу душі овіває... 

І знов кохання змісту набуває. 


Так! Ми його наповним вищим змістом!.. 

І ллється світлом звечоріле місто... 

Ти п"єш розмову, наче трунок з чаші... 

Бо скоро зустріч має бути наша. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.04.2015 09:57  Деркач Олександр => © 

Гарно