Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
07.04.2015 16:42Мініатюра
 
20000
Без обмежень
© Дмитро Осауленко

Етюд №8

Вечір. Ти сидиш на пагорбі. Сонце. Воно таке червоногаряче, велике, кругле… Ти щось держиш у своїх руках і ти повністю присвячений своїй роботі: чи то малюєш, чи пишеш.


Сонце сліпить мені очі, хоча… вже починає сутеніти. Мені дещо незрозуміло, яка пора року: пізня весна чи рання осінь. Вони таки подібні. Тепло. Відчуття подібне до того, як ти заплющуєш очі і крізь них все одно бачиш такий виразний помаранчевий колір. Він такий теплий… І навколо все тепле.


Ти сидиш повернутий спиною до мене, не помічаєш мене. Ти щось пишеш, періодично зупиняючись, і дивишся на пейзаж, що живе перед тобою. За пагорбом далі починається якась водойма і весь горизонт, що вільний від сонця й неба, займає вода.


Сонце п’є Pepsi і, певно, якби воно мало очі, дивилося б на тебе і тільки на тебе. Цікаво: як сонце називає свою дружину? Теж - сонцем?


Завіває легенький вітерець, хвилі шумують і води доволі. Я сиджу на кухні і роблю вінегрет, поки ти пишеш до своїх папірців. Я також дивлюся на небо і сонце. Я не з тобою, та я ясно бачу тебе. Ти дивишся на сонце, я дивлюся на сонце, а сонце – неначе дзеркало, відображаючи мої думки, дозволяє мені спостерігати за тобою.


Як часто ти тут буваєш? Як часто шлеш усмішки забутим ворогам? Прийшов пішки чи приїхав?


Я знаю: ти пишеш передсмертну записку. Яку вже за рахунком? Сьому? Але ж вирок вже сьомий раз відкладається. Пекельність. Ти ж знаєш, що таких як ти немає і ніколи вже не буде. А якщо навіть і були – те неважливе. Був ти. Залишайся. Не треба йти.


Звичайно, я знаю, що тобі нічого втрачати: не чекаєш нікого і тебе не чекають. Але якщо ти підеш – сонце спалить мої очі. Хто буде закривати собою сонце від мене? Скажи! Сиди оту-то і не ворушись, твоя місія - закривати собою сонце, аби не сліпило мене.


Ні, ну, звичайно, Віка з п’ятого поверху наковтається пігулок через твій вчинок, а Машка нарешті отримає бажану посаду. Твою. То ти і сам це прекрасно знаєш.


А пам’ятаєш гамак і чорнобривці? А ти пам’ятаєш, як ти хотів побачити картини того дивакуватого художника на власні очі? Так, того самого.


Ні, ну хіба так закінчують гру? На твоєму б місці я або не пройшов і першого рівня, або вже закінчив гідно – переможцем. Просто подаруй троянди своїй совісті. Етика твоїх взаємовідносин натякає на те, що, як і ти, совість має бути покарана. Шипами. Шипами холодної розсудливої дійсності.


Знаєш, що я тобі скажу… Людина має право піти з життя добровільно лише раз. Але, якщо ти зі мною тут, значить у минулому житті ти вже цю можливість використав. Досить.


Ні, цей ніж тупий, нічого не вийде – сьогодні вранці намагався чистити ним картоплю. Треба нагострити.


Хлопче, чуєш, ще не час грати «Фінал» з Пер Ґюнту. Як би з тобою не любили цей шедевр, та ще не час. Нехай минуть роки, люди забудуть і тоді ми заграємо з тобою цю оду життю і музиці.


Мені подобається писати – це нагадує кулінарію. Ти, наче вариш солянку – спочатку кидаєш до каструлі те, що бажаєш, а потім в хід вже йде все, що є.


Я також хочу сісти, але щось примушує мене стояти. Ти встанеш – я сяду. І навпаки? Можливо. Диви’, який чудовий парусник швартується у берега! Було б цікаво позмагатися з вітром.


Коли я писав свою передсмертну записку, я залишив декілька рядків дружині. Нагадав їй, що в мене закінчується гель для гоління. А потім вже пішов з життя. Так, помер. Але, як бачиш, я стою позаду тебе і, розмовляючи, мовчу з тобою. Недарма ж я нагадував купити жінці гель для гоління. Знаєш, я рубаю вінегрет, а хочеться ананасу. Зараз би переміститися на ананасову плантацію… Взяв би мачете і пішов рубати ананаси. Бачив як вони ростуть? Я по телебаченню бачив, але то брехня. Насправді ананас дозріває в землі, а потім його копають у серпні, як картоплю у нас.


Чуєш, от Маркес у скількох своїх творах згадував бананову компанію. А чим ананаси гірші? Хоч би хто написав про ананасову компанію.


От ти пишеш, що тобі думається, спекотно, і ти підеш з життя. Ще вечір. Мухи налетять. Тьху! Йти з життя треба за канонами романтики! Вночі! При світлі зірок. Ммм…


Що ж ти там пишеш? Даси почитати? Тільки без помилок пиши. Ненавиджу, коли пишуть з помилками. Не знаєш: вода тепла чи ні? Я покупатися хотів. Збігаю, поки ти пишеш. В принципі, все рівно записка зостанеться. Тілько ти ляж на листок, бо його вітром здує. І що – ти даремно помирав? Листок то зникне. А я ж прочитати хотів.


Що? Вже написав? Добре, зараз прочитаю. Ні, ну і почерк в тебе… Зараз дізнаємось, що ти думаєш за крок до…


Читаю: «Купити яєць, хліб, ванілін, лимон, харчову соду». Тааааак. Багацько написав. А думав ти скільки! Бачу, самогубця з тебе не вийшло.


Так вода тепла чи ні, не знаєш?..

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
Мініатюра
17.04.2015 © Анна Ольтенберг
Дідусева казка
07.04.2015
Етюд №8
30.03.2015 © оксамит
Намріялось
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 86  Коментарів: 2
Тематика: Проза, мініатюра, сонце, пейзаж, вітерець, піти з життя, пишуть з помилками, почерк
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 08.04.2015 01:11  Панін Олександр Мико... для © ... 

Вправно, цікаво 

 07.04.2015 20:01  Тетяна Белімова для © ... 

Дуже сподобалося. Потік свідомості чи такий собі етюд емоцій - чудово. Гарна мова і образність.
Вітаю Вас на Пробі Пера))  

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +8
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
09.12.2010 © Тундра
03.12.2011 © Т.Белімова
29.08.2010 © Віта Демянюк
12.04.2011 © Закохана
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
01.04.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди