10.04.2015 00:00
Без обмежень
181 views
Rating 5 | 1 users
 © Франко Іван

Беркут

З укритого гнізда в скалистій десь щілині

З тяжким він розмахом рвонувсь під хмари сині —

З таємних мов джерел гнівлива думка рветься, 

Облетить світ, і аж о неба звід опреться, 

І б’є важким крилом, де лиш сягнути зможе, 

І зве: "Де правда та? Де ти, великий боже?

Всі зорі збігла я, атоми всі в природі

Перешукала скрізь, тебе ж спіткати годі".


В блакиті він завис недвижний, розпростертий, 

Мов над життям грізний, невпинний образ смерти.

Здаєсь, що до небес він гвоздями прибитий, 

Та чуєш, що він гнеть вниз вержесь— кров пролити.

Ти чуєш се, і жах тебе проходить зимний:

Таж над тобою тож завис беркут нестримний!

Він не хибне тебе, хоч як високо висить!

Чи много то ще хвиль тобі гуляти лишить?..


Ось рушив він. Пливе без маху крил в блакиті, 

Мов човник Долі тче днів наших пасма скриті.

Спокійно колесить, знижаєсь, знов зриваєсь.

За хмару криється, в лазурі розпливаєсь.

Лиш острий крик його вістить, що він голодний!

Так в час тиші не раз прорветься плач народний.

І защемить в душах вельможних біль таємний

Мов землетрясіння віщун, той грім підземний.


Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте!

За те, що в груді ти ховаєш серце люте, 

За те, що кров ти п’єш, на низьких і слабих

З погордою глядиш, хоч сам живеш із них;

За те, що так тебе боїться слабша твар, 

Ненавиджу тебе за теє, що ти цар!

І ось блищить мій кріс — ціль добра, вистріл певен, 

І вбійчеє ядро під хмари понесе він.


І замість нести смерть згори на земне ложе, 

Ти сам спіткаєш смерть під хмарами небоже.

І не як божий суд, але як труп бездушний

Ти впадеш, судові тих моїх куль послушний.

І не остатній ти! Нас є стрільців стосот;

І все, що звесь беркут, полоще кров’ю рот, 

Вивищуєсь над мир, тривогу й пострах сіє, —

Те кулі не уйде, як слушний час наспіє.

А труп бездушний ми без жалю, без промови

Ногою копнемо й підемо дальш на лови.

 22—24 травня 1883



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Про птахів

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Червона калино, чого в лузі гнешся? / Вірш | Франко Іван». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вірш "Каменярі" | Франко Іван». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Іван Франко.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 10.04.2015 09:18  Каранда Галина => © 

не читала раніше цього вірша... Дивно, що ніхто про нього не згадав під час майдану.
а якщо без прив"язки до майдану, то чому птах орел хороший, а птах беркут - поганий? обоє їдять, кого подужають...  

Публікації автора Іван Франко

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо