Дивна тиша в лісі
Затихло все. Природа завмирала.
І, навіть, вітер десь спочити ліг.
Лиш сум і спокій, бо ліси не оживали
Трава вже не гойдалась біля ніг...
Що трапилось? Тепер вже так самотньо,
Як глянеш, а навколо - ні душі...
Та годі! Досить... Тиші вже достатньо,
Прокиньтесь, трави, ружі й спориші!
І раптом тихо-тихо прилетів лелека.
І зовсім тихо у гніздечко сів.
І закричали його милі пташенята,
А він їх годував, як тільки вмів.
Вони порушили цю дивну тишу.
І ліс ожив. Прокинулись усі.
Побігли полем сірі малі миші,
Рослини піднімались у росі.
Сьогодні, певно, у природи свято.
Малі птахи дарунок принесли.
І замість того, щоб лиш спати й сумувати,
Востаннє всі раділи і цвіли.
О мила, любая природо.
Ти не хвилюйся, ти лише заснеш.
І прийде час, коли ростануть води,
Й вістку лелеків про весну приймеш.
