Ген там - далеко-далеко...
з рубрики / циклу «Колись я тобі скажу»
По одній ріці.., а в човнах різних,
І на осуд людський і на суд грізний...
Затихає вода і сонце за обрій,
Нескінченний той час і так його обмаль...
Розуміння говорить - Ніяк по-другому,
Завертають човни, кожен до свого дому...
Розливається повінь,
Греблю рве відчуття,
Серце рветься від болю,
І нема каяття...
Зацвітає латаття-квітом грішним в душі,
У тих водах Любові, не становлять межі...
По одній ріці.., а в човнах різних
Крильми в небо високе,
Чистих сліз-ніжність.
Невпокорена ніч-візерунок роками,
У далекій розлуці, що лягла між човнами...
Перехресття доріг, поміж ритму мелодій,
Смуток, радість, чекання-хвилею мрій.
Ген - далеко-далеко розлилося рікою,
Зорепадом бажання..,
Вірою із надій
