Хочеш печиво
Хочеш печиво
слойку з повидлом
персикове
як колись
ти тримала долоню під підборіддям
марно намагаючись впіймати крихти
це усе сумочка
кумедно
пам’ятаєш
ти питала чого я найбільше боюся
я ж намагався сховатись від твого тепла
було гаряче
і душно
ми ще не знали про холодні зими
про затяжні осінні дощі
про зверхність
самолюбство
марні амбіції
і що все це колись повернеться
до торбинки з печивом
ти не знаєш
а я уже боюся віруючих людей
тих хто не питає про ціну
у тебе сьогодні дивні очі
наче в ляльки
пусті
в них лише відображення чужої емоції
ними можна гратися
це так швидко набридає
за рогом старого будинку ми випадково зустрінемось
не впізнавши себе
привіт
каву будеш
а ти таки псих
