23.04.2015 12:34
для всіх
162
    
  2 | 2  
 © Маріанна

КОЛИ

Коли надходить час, приходить відчуття самотності.

Спочатку не встигаєш його відчути всім єством, відкидаєш і заглушаєш його голос.

Потім розумієш, що це надовго. що нікуди не подінешся. намагаєшся відкинути цей дар, який раптом став пасткою. Адже приходить відчуття провини, слабкості, тривоги.

Та якщо і цей час мине, тоді прийде розуміння, що самотності немає. Є лише усамітнення. І не важливо як довго.

Тоді приходить творчість. А з нею стільки світів, скільки спромога уявити.

І навіть більше.

Хіба тоді самотність не ілюзія?

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.04.2015 13:16  Світлана Рачинська => © 

Цікава філософія. Замислилась...