Ну, хто там
Ну, хто там страждає
І гірко так плаче,
Життя проклинає,
Самотність неначе.
А мо’ то дитина
Безхатня страждає,
Спилася родина,
Де дітись не знає.
По світу людському
Занедбана бродить,
Байдужа будь-кому,
За їжу всім годить.
Немає хатини,
Тож спить де попало
І плаче дитина,
Прийшла в світ не вдало.
У інших є мати,
Тверезий є тато,
Є ліжко де спати
І їжі багато.
Їх люблять і пестять,
В них є що бажають,
Щовечора хрестять
Як спати вкладають.
А він у лахмітті
Голодним лягає,
Один в цілім світі,
Тож плаче й благає
О, Боженька милий,
Я хочу до тебе,
У світ твій щасливий,
Страждать де не треба.
м. Київ, 01.01.10.