Серце
Серце тріпоче в долонях.
Туга стікає між пальці,
Тоне крижина остання,
Тоншає стеля із льоду.
Стогін нестримного грому
Ломить розпечену весну.
Тільки устигла зігрітись,
Зимний згадається вітер.
Сіє не жито на полі
В землю, відкриту гостинно.
Видно не час для розвою,
Швидше розламані межі.
Що відбудовано буде?
Видно вже шанс не пропащий?
Скінчаться вічні блукання?
Де пролягає дорога?
