26.04.2015 23:38
Без обмежень
72 views
Rating 5 | 2 users
 © М Котик

ЯннелакрездіВ

Я привид, мене ніхто не чує,  

мені не вірять. 

Місяць мій брат,  

з мене завжди глузує. 

Я в очах очей... 

у воді. 

Й в мені 

немає зла- 

пустий. 

Не такий, як є,  

такий, як хочеш. 

Не зімкнувши очі,  

німий. 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Цвіт вишні / Вірш | М Котик». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Троянди чорні / Вірш | М Котик».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 28.04.2015 07:56  Тетяна Ільніцька => Тетяна Чорновіл 

Таки так!!! Дякую!

 28.04.2015 06:01  © ... => Тетяна Ільніцька 

Раніше люди вірили, що привида можна побачити в зеркалі. Зараз ми бачимо привидів там частіше ніж людей. 

 28.04.2015 00:44  Тетяна Чорновіл => Тетяна Ільніцька 

Назва читається навпаки! :)))
Цікавий вірш. 

 27.04.2015 08:46  Тетяна Ільніцька => © 

Назва найбільше зацікавила - таке враження, що Ви випадково попали на різні клавіши. Вірш дуже сподобався - мабуть, так привид і відображається у зіницях очей і віршах. 

Публікації автора М Котик

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо