Вже сонце сіло
Вже сонце сіло.
Небо ще яснить.
Поблякло золото соломи,
дерева вбралися у тінь
і поле проковтнула тиша…
Та ні!, - прохромив тишу голос цвіркуна,
Нічного птаха cхлипнув сполох,
Свінули вікна на землі,
Чумацький шлях просипав солі…
Чорніє ніч.
Чорнило ллє
у каламар сліпого ока.
Аж доки місяць не зійде,
Допоки душу не наповнить
мертвотним світлом –
світом без утрат,
де тіні відкидають тінь,
де тіні відкидають тінь,
де тіні відкидають…
Тіні…
Ті…
