Пробачте нам, рідненькі ветерани
Замість салютів, постріли лунають,
Замість вітань - потоки дорікань.
Так перемогу нині зустрічає,
Обпалений війною ветеран.
Історію змішали із невір’ям
Переписали білі плями в ній.
І ті, що залишилися живії,
Не ймуть, в якій країні жити їм.
Так шкода, що нічим не згоїть рани,
Закон лиш на папері постає,
А ліки, що потрібні ветерану,
Ніхто із тих маєтків не дає.
Боролися за майбуття щасливе,
За справедливість, волю і за спокій,
Не думали, що доживуть до того
Й побачать братовбивць в окопах.
Не мріялось, що знову цвіт весняний
У поросі війни на землю ляже.
Як соромно, що мир не зберегли ми,
І в серці вашім нові рани в’яжем.
Пробачте, що збудили хмурий спомин,
Синів не вчили край свій боронити,
Що волю і свідомість ми приспали,
Що не даємо вам віка дожити.
Пробачте нам, рідненькі ветерани!!!
