Приємності
Жалкуємо до самих сліз,
Як час приємності дарує,
Та роздавати їх на біс
Він не спішить, мо’ нас не чує.
Ми ж хочемо відчути знов
Усі приємності колишні,
Що розум збуджують і кров
Й чарують мов квітучі вишні.
На жаль, нам час не підкорить
Приємності не повернути,
Ловімо же наступну мить,
Щоби подібне щось відчути.
Складається із них життя,
А з неприємностей – страждання,
Тож кожен з нас, немов дитя,
Приємності чека щорання.
м. Київ, 05.02.10.