Замерзла весна
Я ховаюсь за часом, хоч він не лікує,
Не мовчу. Не кричу. Не живу,
Дні розмальовую в кольори свого серця,
А інколи навіть відчуваю цю зовсім не мою весну
Який тепер в усьому сенс?
Чи сонце ще гріє-мені не важливо
Світ став не моїм. Не твоїм. Ні чим
І я марно намагаюся зжитися з ним
Маю ще кавалочок світла. Ним латаю рани,
Ловлю ті спогади в обремок
Нічого й нікого вже не чекаю. Не треба,
А очі повні сліз все ще піднімаю до тебе
Ненавиджу реальність. Пусту й непотрібну,
Холодну без кожного Твого слова,
Якщо колись до цього болю я звикну,
Ми зустрінемось Там і почнемо розмову
А зараз тут вітер. Замерзла весна
Я гріюся піснями, чаєм, дощами
Ти просто скажи для чого зима
Всю Україну омила сльозами?