Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
21.05.2015 11:21Казка
Про спорт  Про молодість  Про друзів  
10000
Без обмежень
© Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ

ДЕ СХОВАВСЯ ФУТБОЛЬНИЙ М`ЯЧ?

Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Опубліковано 21.05.2015 / 29251

Ви знаєте, що таке футбольний м’яч? Гадаєте, просто м’яч ― круглий такий, по якому буцають футболісти, щоб загнати його до футбольних воріт.

А от і ні! Без нього ― яка гра?!

Футбольний м’яч ― це двадцять третій гравець на футбольному полі. Про це він, Кмітливий Летун, сам сказав.

― Дивні ці гравці, яких називають футболістами, тому що весь час бігають за мною, наче не знають, куди я можу покотитися чи полетіти. Удають, що то від них, талановитих, залежить напрямок мого руху. Ага! Стали та й поспостерігали б, куди я ляжу перепочити або подрімати, ― якось поділився він своїми думками з таким же товаришем. ― Нещодавно кочусь я знічев’я полем. Травичка гарна така, зелена, лоскоче мені боки. Так неспішно й закотивсь би до воріт. Але тут, бачу, воротар з перекошеним обличчям розчепірив руки, та ще й перчатки на них надів, мабуть, гадав, що я ― колючий, на мне дивиться як на якогось ворога. Я звернувся до нього. Мовляв, ти що, з глузду з’їхав? Дивись: я ― не їжак, а гладенький м’ячик. Чо ти перчатки нап’ялив?.. Тільки ми хотіли піти на мирову ― я вкотитися у ворота, а воротар ― зробити вигляд, що не помітив мене, ― як один, так званий захисник, мені підніжку підставив і я втратив усілякі просторові й життєві орієнтири. А коли зі мною таке трапляється, я стаю злий і починаю грати за справжніми футбольними правилами ― моїми. То тільки двадцять два телепня на футбольному полі думають, що грають за своїми правилами. Ну-ну, нехай думають, схоже, що ногами, а головами вони не здатні. Як кажуть, за дурною головою і ногам нема покою. Гарна приказка, якраз про них, футболістів. Недарма ж, щоб хоч якось утихомирити їх, поем весь час гасає сюрчальник. Його ще суддею, а декотрі арбітром називають. Якби на полі грала одна команда, то він і не потрібен би був. Але, щоб забезпечити таких сюрчальників роботою, вирішено було розділити двадцять двох гравців однієї команди навпіл ― по одинадцять ― і кожній виділити ворота. Мене, коли я про це дізнався, такий псих взяв. Значить, виходить, команд ― дві, воріт ― двоє, а я ― один! Це ж яка несправедливість. Ну, думаю, ладно! Хто на полі господар?! Арбітр-суддя гадає, що він. Во, дивак! Та він ― лише сюрчальник! Ну ще, буває, руку піднімає з кольоровою карткою і показує якомусь гравцю. А той дивиться на неї як баран на нові ворота. Соромиться зізнатися, що дальтоник. Що мені залишається робити? Качаюсь і заливаюсь зо сміху, тому що на полі господар ― я!.. Отак нещодавно я сміявся-сміявся та й вирішив покотитися, тому що сонечко пригріло, засліпилот очі, аж чхати захотілося, а т равка ― така шовковиста, чув, з-за кордону привезена разом з дерном і дбайливо укладена. Я вмію качатися і по сапоришу, і по іншій якійсь рідній. Але спориш мені по секрету за всіх сказав, що не дозволить його та інші лікувальні трави, щоб топтали шиповані бутси та ще й буцали тебе, шановний м’яче! Тобто мене! Я аж розчулився... Отож я покотився, наспівуючи пісеньку, гуляю собі, дихаю свіжим повітрям. Аж от краєм ока помічаю, що біжать прямо на мене якісь ноги. Я ухилився: нехай біжать собі повз. Кочусь-гуляю далі. Знову бачу ноги ― пруть на мене. А я, вже досвідчений, знову ухилився. Краєм ока помітив, як ті ноги набули горизонтального положення, відтак переплелися, розскочилися, деякі здійнялися у повітря. І сміх, і гріх! Задивився я на них і не зчувся як мене хтось ― хвать руками! ― підкинув руками і... А-а, немає дурних! Той воротар думав, що мене буцонув?! Х’хе! Наївний! Я сам, улучивши момент, відштовхнувся від носка його бутса і полетів... Лечу над воротарським майданчиком, над центром поля, піднімаюсь вище, далеко внизу залишаю поглядом ворота іншої команди, парю над трибунами... А глядачі-уболівальники гукають: як же гра без мене?! А мені що, хай усі знають, хто на полі господар, найголовніший гравець! Отак летів я, мов птах, та милувався нашими краями. Ох, і мальовничі вони! Аж, раптом, примітив хлопчаків на околиці цього села. Вийшли вони на імпровізоване футбольне поле, споришем укрите і немов тиняються, тому що м’яча у них не було. Ну я ― гепсь! ― і звалився з неба прямо поблизу їхніх ніг і покотився, позіхаючи. Мовляв, ну що, пограємось?! Ох, і ганялися вони за мною. Але я завжди випереджав юних футболістів. А, щоб їм не було образливо, я заскочив тричі в одні ворота і торичі ― у протилежні. А потім, оце втік, заховався у ці кущі й тебе побачив. А чо ти тут робиш? Чому не з хлопчаками?

― Я хочу на велике футбольне поле з гарно вбраними футболістами, професійним сюрчальником і численними глядачами, ― відповів м’яч-утікач.

― Дивак ти! Там ― грають, а тут у гру ― душу вкладають! Вибирай, що тобі дорожче, ― відповів м’яч Кмітливий Літун.

І вони разом викотилися до хлопчаків.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
20.05.2015 Проза / Оповідання
Душа
29.05.2015 Публіцистика / Мова та література
Поступ мови: «добре» і «погано»
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
Казка Про друзів
10.06.2015 © Тетяна Чорновіл
Іменини тітоньки Медузи
21.05.2015
ДЕ СХОВАВСЯ ФУТБОЛЬНИЙ М`ЯЧ?
24.08.2014
КАЗКА ПРО СУЧАСНИЙ КОЛОБОК
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 143  Коментарів: 3
Тематика: Проза, Казка, футбол, бігають, ворота, арбітр, глядачі-уболівальники, пограємось
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 02.06.2015 14:46  Максимів Галина для © ... 

Як цікаво....! 

 29.05.2015 16:27  © ... для Тетяна Чорновіл 

Якби футбольні м`ячі не були такими розумними, то рахунки на матчах сягали б двозначних цифр! А так -- нема дурних! -- хай гасають оті футболісти. У них 44 ноги, а м`яч -- один! Хочеш не хочеш розумним станеш.
(З повагою!). 

 25.05.2015 12:24  Тетяна Чорновіл для © ... 

Цікаві думки футбольного м"яча! )) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +37
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
03.12.2011 © Т.Белімова
09.12.2010 © Тундра
27.03.2012 © Микола Щасливий
02.01.2013 © Тетяна Белімова
11.11.2011 © Тетяна Чорновіл
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди