29.05.2015 03:12
для всіх
149
    
  6 | 6  
 © Олена Вишневська

Між чужих караванів

Між чужих караванів

Розділити б все порівну: воду і хліб, і вину

За украдене долею в нас запізніле причастя.

Розірвати назавжди цю нитку, що ріже зап’ястя

Нам обом – і упасти на землю в траву запашну…


Я б воліла в годинника взяти піщаних пустель.

І блукати по них караваном... подалі від люду

Свою ношу нести від початку – та, мабуть, в нікуди…

Аж допоки зайдеться багрянцем небесна пастель.


Заблукати б хоч раз у дощах, між потоків води.

Загубитися, щезнути, зникнути в морі, як риби.

І відбитись від зграї… щоб знати, напевно, що схибив

Бог, коли мені креслив на плані земному сліди…


І нехай його ласка на все, що вдалося знайти, 

Та не знати для чого такі спроектовані плани, 

Де ми порізно топимо біль... між чужих караванів

Я б воліла в минуле не зводити більше мости…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.05.2015 22:45  Панін Олександр Мико... => © 

Ви шукано, поетично, заворожуюче.

 30.05.2015 20:17  Тадм => © 

відчутно, Оленочко! сліди хоч і заплутані, але обов"язково виведуть туди, куди потрібно!

 30.05.2015 01:21  Серго Сокольник => © 

Аха... Читав... Моє Вам шанування)))

 29.05.2015 14:02  Світлана Рачинська => © 

Пречудово, Оленко! Вдалося передати отой стан душі, коли порізну. Образно! Багато! Емоційно і нахненно! Чудово)

 29.05.2015 11:45  Володимир Пірнач => © 

Класно написано.
Подобається.

 29.05.2015 10:05  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Цього й не варто робити ( про мости в минуле і блукання...)
Цікаво написано, особливо, про риб і каравани...
Теплого і радісного Тобі дощику!)

 29.05.2015 08:42  Тетяна Белімова => © 

Зрозуміле моління. Був колись такий жанр у періоді української барокової поезії.
Мені здається, що твоя ЛГ прагне знайди виходу, якщо такий є можливим. "Загубитися" - це єдино можливе серед тисячі варіантів. Не піти, а загубитися в міжчассі, чи може, між світами.
Красиво, хоча й сумовито. Бере за душу, як і все твоє, Оленочко!

 29.05.2015 06:13  Тетяна Чорновіл => © 

Красиві образи! Справді, в минуле зводити мости - невдячна справа. Іноді варто минуле зробити знову теперішнім.