Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
29.05.2015 23:23Мініатюра
 
20000
Без обмежень
© Юний ельф

Коли вона повернулась

Юний ельф
Опубліковано 29.05.2015 / 29337

Коли вона лежить поруч оголена, в думках мимоволі виникає порівняння з дротами. Витягує руку і береться прискіпливо розглядати маленькі ідеально круглі білі шрами, розкидані шкірою, як великі зірки.  

- Оце – друг поставив, п’яні були геть. Ну, знаєш, коли ти зовсім юний, безтурботний і наглухо закоханий у романтичну богему свого життя. 

Не знаю. Тому не киваю. Вона хмикає і крутить свою руку, здивовано роздивляючись, мовби якийсь дивний експонат.  

- А оце – як сьогодні пам’ятаю – сама. Вже дуже пекло, а воно все ніяк не лишало належного яскравого сліду, попросила когось мене потримати, аби не відсмикувала руки. – І посміхається, аж ніби якось виклично. 

- Тобі боліло.  

- Боліло. – відповідає, і посміхається ще дужче. 

- Тоді.. нащо? – не витримую. 

- Хотілось шрам. 

Я мовчу. Знову не знаю, що вражає більше – самі факти, чи цей її спокійний, навіть веселий, тон. 

Вона собі продовжує розповідати про походження незліченних сузір’їв її опіків і шрамів, але я вже не слухаю. Божевільна, - вкотре собі повторюю. Хвора, одержима. Навіжена. Треба негайно вставати, вдягатись і йти, тікати подалі, змінити нарешті телефонний номер. Через ці думки помічаю, що тихе гудіння її слів стихло.  

- Тобі треба йти? – спокійно питає вона, мовби прочитавши мої думки.  

Вона дивиться мені просто в очі і мені вкотре здається, що вони в неї ніби із темного битого зеленого скла, у плетиві прожилок і тріщинок. Чорт, думаю я. Який її магнетизм змушує мене лишатись знову і знову? Яке її божевілля прив’язує мене до неї так сильно, що я не можу й не хочу йти? 

- Ні, не треба. Спи, ти втомилась, - кажу, пригортаю і накриваю її краєм ковдри.  

І ось, коли вона нарешті засинає поруч, її коси, в яких ніби розлилось світло гарячого полуденного сонця, розметались подушкою, випромінюючи якесь неймовірне тепло і навіть жар, я розумію, бачу все так ясно і чітко. Все її минуле і теперішнє, її божевілля і безумства, її вічна гра, зрозуміла тільки їй самій, її нерозкриті карти – все це неймовірно правильно, має бути так і ніяк інакше.  

Звісно, рано чи пізно, вона знову піде, залишивши по собі тільки якусь білизну, кілька волосин на подушці. Знов втече від усього за океан, шукатиме чогось на інших континентах, бродитиме східними ринками, читатиме вірші на нічних площах столиць і розповідатиме про кохання і щастя матросам на кораблях дальнього прямування. 

Але скажіть мені, хіба знає світ більшу вірність, ніж завжди повертатися? 

Берлін, Німеччина 1.05.2015
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
22.10.2017 © Августина Острів / Новела
Ацедія розуму
22.10.2017 © Августина Острів / Новела
Страхувальник життя
21.10.2017 © Меньшов Олександр / Оповідання
Якого кольору очі Горгони?
21.10.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Моя кава
20.10.2017 © Маріанна / Мініатюра
Кава
Мініатюра
30.05.2015 © ГАННА КОНАЗЮК
Імітація сну
29.05.2015
Коли вона повернулась
22.05.2015 © Маріанна
Програміст
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 63  Коментарів: 2
Тематика: Проза, мініатюра,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 30.05.2015 08:27  Тетяна Ільніцька для © ... 

Класно! Прочитала на одному диханні! Не прочитала, а ковтнула! Сподобалося все! Просто супер)))
Вітаю Вас на Пробі Пера! Чекаю нових творів!  

 30.05.2015 01:01  Панін Олександр Мико... для © ... 

Вірність завжди повертатись і вірність - завжди йти. ВІН може жити у чеканні чергового повернення, а може ризикнути приєднатись до ЇЇ блукань, якщо вона погодиться.Її веде по життю, здається, неусвідомленість свого призначення, вона - наче демон, але зовсім не злий.
Пожалійте її, або - заздріть білою заздрістю. Вона з цього світу і не від світу цього...

Гарна мініатюра.  

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +65
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +99
19.07.2017 © роман-мтт
Про те, що Гугл не знайде +104
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +109
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.11.2011 © Микола Щасливий
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
16.10.2012 © Істерична Бруталка
20.01.2011 © Михайло Трайста
02.08.2011 © Оля Стасюк
13.09.2015 © Ірина Мельничин
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди