Пустилися в цвіт абрикоси...
На радість тендітній весні,
Як ти ненароком явився
Чи справді, чи може у сні.
Я знала, що канув у вічність
Любові колишньої хміль,
Та вовком у пам`яті вила
Нестерпність отих божевіль.
Гадалося - вільному воля,
Бо сплив за водою мій сум,
Та бачу, тобі лише в радість
Крізь серце проводити струм.
А скільки знущатися можна
Із наших нездійснених мрій?
Ти іншій говориш "кохана",
Мене ж і торкатись не смій.
У тебе вже звите гніздечко,
І вдома чекає сім`я,
Та зустріч була недоречна -
У кожного доля своя.
