Знаю історію про одного хлопця, який рятував потопаючих дельфінів. Він в будь-якому транспорті просив водія зупинити на Зигіна. Чи то маршрутний автобус, що по місту їздить (навіть якщо в місті вулиці Зигіна немає в принципі), чи то автобус регіональний, чи то машина друзів або навіть електричка.
- Зупиніть на Зигіна, будь-ласка.
Люди, як правило, бояться таких чіпати. Подейкували, що він несповна розуму, але ніхто, звичайно, точно не знав. Ніхто не знав, чи є його амбулаторна картка хоч в одному з медичних закладів. Закономірно, що і питати ніхто не смів.
- Зупиніть на Зигіна, будь-ласка.
Ви знаєте, чим все закінчилось? Він їздив-їздив, набридав водіям, лякав пасажирів, надалі вимагаючи зупинити на Зигіна. І одного разу він знайшов свою зупинку – сів в правильному місті в правильну маршрутку. Вперше за останні роки його прохання виявилось коректним і було виконано. Він побачив з вікна до болю знайомий тротуар, п’ятиповерховий будинок, банк, зоомагазин. Але тільки-но він вийшов з автобуса, його розмазало по асфальту наступним «кільцевим».
У маленькому творі історія цілого життя у чомусь ущербної людини. Майстерно! Вітаю Вас, авторе! (безвідносно до теми, яка вже сама по собі є важкою для відтворення, бачу суто технічну майстерність)
в Полтаві є зупинка "площа Зигіна"... я навіть там колись трохи жила... аж зморозило... от тільки вже не пам"ятаю, чи "кільцевий" там проходить... наче таки проходить)))
а я все думала, де подівся той Богдан Дєдок, що з Полтави, з синенькою авою.... :) а він просто медакадемію закінчив і місце проживання змінив))))))
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
Без обмежень
