Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
03.06.2015 15:37Мініатюра
 
10000
Без обмежень
© Богдан Дєдок

Стіл

сон сьомий
Богдан Дєдок
Опубліковано 03.06.2015 / 29399

Жахливо не хотілось відкривати очі. Тіло було охоплене смертельною втомою, а в крові купалась денна доза феназепаму. З останніх сил я намагався полегшити роботу двом санітарам, що волокли мій млявий організм по коридору, хоча, зізнатись, я зневажав їх обох. Уривками я бачив, як мої ноги пролітають над підлогою, періодично чіпляючись об неї носками тапок. Я спробував підняти голову, але вийшло у мене лише її перекотити через плече з грудей на спину. Одне з хребцевих з’єднань хруснуло. Тепер переді мною пропливали лампи на стелі; деякі з них блимали, ніби підморгуючи мені. По дорозі нам зустрілись декілька дверей, які відчиняв один з санітарів трикутним психіатричним ключем, і одразу зачиняв. Панувала дивна і незвична мені тиша. Всі: і персонал, і пацієнти, кудись пропали. Пропав звичний стогін. Порушували цю німоту лише важкі кроки хлопців в халатах, їхні голоси (вони іноді перемовлялись, але я не міг розібрати жодного слова), та відлуння.

Останні двері були металеві, броньовані, пофарбовані в білий колір, як і все навколо. Відчинялись вони звичайним ключем. Перш ніж я встиг роздивитись зал, в який мене завели, санітари замкнули двері.

- Де я?

- Ти тут не надовго, не переживай, - з посмішкою, але неохоче відповів один із хлопців.

Я помітив, що вели мене до металевого стола, схожого на хірургічний, що стояв посередині залу. Окрім того, під стінами стояли декілька столів для інструментів, накритих білими простирадлами, і пара шафок з медикаментами.

Підійшовши до столу, санітари без зусиль поклали мене на нього; я не пручався. Дотик холодного металу обпалив мою шкіру і я рефлекторно смикнувся всім тілом, але міцні руки притиснули мене до безжальної поверхні столу, що жадібно забирала залишки тепла з мого тіла. Окрім того, вони зафіксували мої зап’ястки і ноги шкіряними ременями, вбудованими в стіл. Я голосно видихнув, і підкорився власному безсиллю.

- Навіщо я тут?

- Заспокойся, друже.

Санітари підійшли до вікна, і, сівши на батарею, зняли маски і шапочки. Один з них дістав з пачки дві сигарети, протягнув одну колезі і підкурив. Крізь дим я вдивлявся в їхні обличчя. У першого в надрах чорної бороди ховалась посмішка, з-під якої виступали дрібні, розташовані на відстані один від одного зуби. Обличчя другого було неприємно смазливим, ретельно поголеним і прикрашеним густими бровами і чорним, кудрявим волоссям. Обидва про щось розмовляли, іноді кидаючи мені ледь помітні погляди.

- Можна мені покурити?

- Тобі не можна, вибачай.

Я відчув сильне запаморочення, але після глибокого вдиху напад дещо полегшав. Проте, я все одно бачив, як лампи на стелі почали повільно рухатись по колу.

- Поганенько він виглядає, а?

Здавалось, шкіряні ремені все сильніше стискали мої руки. Щоб подивитись, що там так муляє під ними, я підняв голову. Ремені обертались, тягнучи за собою шкіру. Не було сил, щоб стогнати чи кричати про допомогу. Залишалось тільки спостерігати. Тим часом, ремені стали світлішати і набувати відтінку шкіри живої людини. Вмить вони і зовсім перетворились на жіночі пальці. Тонкі, довгі, ледь не прозорі, з коротко обстриженими нігтями. Холод пройшов крізь моє тіло. З останніх сил я смикнувся, з надією вирватись, але пальці ледь не до крові стиснули мої кістки. Зосередившись на одній руці, мені вдалось на мить звільнити її. На шкірі я побачив пролежні, як ніби я провалявся на цьому столі багато місяців. Ті пальці знову мене вхопили, і я, з безмовною молитвою про допомогу, поглянув на санітарів. Але вони лише насміхалися з мене.

У відчаї я поклав потилицю на стіл і розслабився. Прямо біля вуха я почув жіночий шепіт:

- Як ти мене дістав…

Голос був тихий, дещо хриплий, але ніжний. Я повернув голову і побачив, як за мною на підлогу впало пряме, довге, чорне волосся.

Славутич 15.05.2015
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
02.06.2015 Проза / Мініатюра
День (сон шостий)
04.06.2015 Проза / Мініатюра
Дзеркало (Сон восьмий)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
Біполярні сни
30.05.2015
Нуль (сон нульовий)
01.06.2015
Чай (сон п`ятий)
03.06.2015
Стіл (сон сьомий)
06.06.2015
Будильник (сон дев`ятий)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 48  Коментарів: 4
Тематика: Проза, Мініатюра
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 03.06.2015 17:52  © ... для Тетяна Белімова 

деякі події з минулого відділяються від всього хаосу пам`яті, узагальнюються, подаються у вигляді метафор та алегорій, і виходять подібні сни)  

 03.06.2015 17:47  Тетяна Белімова для © ... 

Трохи моторошне видиво. Схоже на сон, галюцинацію, на чийсь нічний кошмар. Об`ємно описали ситуацію.  

 03.06.2015 16:26  © ... для Суворий 

дякую, що вказали, виправлю  

 03.06.2015 16:23  Суворий для © ... 

Проставлення нумерації в Назві твору КАТЕГОРИЧНО НЕ ПРАВИЛЬНО. Ви самі того не розуміючи обмежуєте потенційну читацьку аудиторію публікації. Пояснювати чому не буду. Просто виправте скрізь...

Для нумератора (якщо потрібно) передбачено поле:

Структурна частина твору (Використовується для великих творів, які друкуються по частинах). Наприклад: Глава 1, Частина I, 1, 2, 3 і т.д.:

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
09.12.2010 © Тундра
03.12.2011 © Т.Белімова
12.04.2011 © Закохана
23.02.2013 © Тетяна Белімова
01.04.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди