06.06.2015 02:37
лише 18+
154
    
  3 | 3  
 © Серго Сокольник

Зустріч

Кохана! Не падай в знемозі,  

І втому сховай в кабінет. 

Збирайся! Я вже у дорозі. 

Вже потяг гойдає мене. 


Взувай візантійські сандалі,  

І плаття вдягай від Кутюр!.. 

На час ми закинем подалі 

Нудьгу повсякденних гравюр,  


Бо десь за бурштиновим тином 

Волого-нічної імли 

Вже мариться дивний будинок,  

Що в ньому щасливі були. 


Для чого існують вокзали? 

Для того й існують... Чи ні?.. 

В нічній таємничості зали,  

Де ти позувала мені 


В шаленстві дівочого тіла,  

Немов танцюристка Дункан,  

Писали, ваяли, ліпили 

Наш зоряний диво-роман 


Одні... Між колон... Чи не диво? 

А потім... По сходах... Туди,  

Де місячний зблиск вередливо 

Оголеність тіл дослідив,  


Пролившись, мов дощ у долоні,  

Крізь темну безмежність вікна... 

О, спогади терпко-солоні!.. 

За зустріч, кохана! Вина!!! 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 07.06.2015 23:06  Світлана Рачинська => © 

Ох, підтримую коментар пані Тетяни!)) Винно!!!

 07.06.2015 15:39  Віктор Насипаний => © 

ЧУДОВО. ВИШУКАНО І ЯСКРАВО! ЧИТАВ ВАШУ ПОЕМУ "ПЛАТТЯ ДОЛІ". СУПЕРОВО ВИЙШЛО.

 07.06.2015 09:25  Тетяна Чорновіл => © 

З вірша я зрозуміла, що Ваша кохана не з бідних (по платтю здогадалась)))
А далі... добре, що тост за зустріч. Значить все має бути добре.