Ще не збулось
Мріялось, бажалось, не збулось,
Жалкував співак в кінці життя,
Нам здавалось все йому вдалось
Й він пішов щасливим в небуття.
Він, відомий всім, страждав як ми,
Наші мрії знищило життя,
Що летить скаженими кіньми
У незнане нами майбуття.
Сорок вісім сотень літ назад
Пращур в прадержаві жив уже,
Ця земля – це наший райський сад,
Що годує нас і береже.
Мріяти ми будемо завжди,
Борючись щоб бажане збулось
Й наших не удач гіркі плоди
Щоб нащадкам їсти не прийшлось.
Нас ніхто не зіб’є із шляху,
Українці вічно будуть жить,
Жовто-синій прапор на даху
Переможно ще замайорить.
>
м. Київ, 30.03.11.
