07.06.2015 12:51
Без обмежень
136 views
Rating 5 | 4 users
 © Тая

Бджоли, гуска і Дністер

.

Мої друзі мають на Дністрі дачу. Дача – це звучить модно та круто, а насправді то невеличка ділянка землі, на якій вони своїми силами вибудували маленький будинок. Взагалі, Галя та Сергій, так їх звати, дуже працьовиті та веселі люди. Після спілкування з ними заряджуєшся великою позитивною енергією та гарним настроєм. Історії, які вони розповідають, завжди повні гарним гумором та самоіронією. Ось одна з них.

Оскільки до Дністра з нашої місцевості добиратися потрібно не близький шлях, то для цього вони долучають свою «Жу-Жу», так люб’язно називають друзі старезну таврію, якогось енного року випуску. Ця «Жу-Жа» перевозила стільки на собі будівельних матеріалів, що звичайна би машина, а навіть, певно, і великий бус вже давно б попрощався з таким життям і махнув би колесом (це як у людини рукою) на будівництво. Все, що вони возять, старанно запихають у багажник, прив’язують зверху та ще й накладають на причіп, при тому мають змогу ще й самим з торбами поміститися у салон авто.

Потрібно сказати, що Сергій дуже любить розводити бджоли, він займається ними вже роками і знає всі деталі їхнього бджолиного життя. Одного разу, коли він зловив (якось вони ловляться)) рій бджіл, то вирішив завести їх на дачу, на Дністер. Звичайно, щоб даремно туди не їхати, знову ж набрав необхідних будівельних матеріалів. Того разу з ним поїхала дружина Галя, яка примостилася на задньому сидінні, і майстер, який там мав класти плитку, сів попереду. Рій бджіл господар Сергій запросив у багажне відділення та прикрив мішковиною.

Хто їхав до Дністра, той знає, що дорога там ще та: пробомлена вибоїнами різної глибини і довжини, тому й учасники дорожнього руху не їдуть, а правильно сказати скачуть. А якщо це ще в таврії, то я думаю, ви уявляєте, що це за їзда. Галя заздалегідь перепитала на всяк випадок Сергія, чи добре він закрив той рій.

- Все добре, не переживай, - сказав у відповідь чоловік і натиснув на газ.

Першу Галя, обкладена на задньому сидінні клунками та торбами, побачила десь через декілька хвилин дороги, або після першої перестрибнутої «Жу-Жу» вибоїни. Вона продзеленчала під вухом, пролетіла біля носа, опустилася нижче, облетіла салон і вернулася, певно, за друзями.

- Сергію, бджола!, - вигукнула Галя.

- Не видумуй, нічого страшного, - буркнув у відповідь господар.

Далі почали вилітати вже інші бджоли: дві, три, чотири… Галя перестала їх рахувати і почала сваритися на чоловіка, щоб той негайно щось зробив. На що він апелював:

- Якщо ти їх не зачепиш, вони тебе не вкусять!

Бджоли видно цього не знали, бо вже нахабно почали літати по салоні і встигли вкусити Галю за ногу. Майстрові на передньому сидінні теж вже не комфортно сиділося, бо він почав оглядатися і вовтузитися з переляку. Бджоли тим часом вирішили подивитися на того, хто ж їх везе. Отут злякався і Сергій:

- Відчиняйте вікна, хай вилітають, якщо вони такі дурні. Основний рій залишився, а ці хай сидять у селі, - закомандував шофер.

Якраз проїжджали якесь село. Гарна господиня вигнала любиму гуску пастися на вулицю. І чого вона її вигнала саме тоді, коли їхала «Жу-Жу» з бджолами не зрозуміло. Чи то жінка злякалася такої навантаженої зверху до низу машини, чи то гуска втратила орієнтацію, ніхто не зрозумів, але остання кинулася під колеса.

Сергій, зрозуміло, не загальмував, він і не гальмував, коли бджоли літали по салону, а тут гуска. Потрібно було швидше доїхати до кінечної зупинки, щоб ці бджоли їх не з’їли зовсім.

Проскочили село на швидкості шумахера, але Сергій чомусь сидів за кермом заклопотаний та увесь час дивився у дзеркало заднього виду.

Побачивши такого зажуреного чоловіка, Галя вирішила його заспокоїти.

- Сергій, то що вже, - заспокоювала Галя, - вбив то вбив ту гуску, ти ж не винен, чого вона (господиня)випустила її пастися на вулицю.

- Та я не за це проживаю, десь тієї гуски немає, не бачив вбитої, - здивовано відповів Сергій.

Таки зупинили машину за селом і повибігали дивитися, де ж могла вона дітися. А гуска залізла під щиток, вірніше шия застрягла під резину, і всю дорогу гуска їхала з ними.

- Вона, що ще й жива? - ошелешено запитали Галя і майстер.

- Ну то ж так - вона ж бігла за машиною, - відповів Сергій.

Ось так мої друзі привезли на Дністер і бджоли, і ще живу гуску. Правда, тією дорогою назад бояться і по сьогодні їхати, проскакують на шаленій швидкості, бо все «виглядають» ту господиню, яка пасла гуску, з побажаннями Сергію та Галі здоров’я, радості та успіхів у житті.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Мініатюра, Про гумор, Про літо, Про друзів, Про добро

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Конфлікт або «щоб знало») / Есе | Тая». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Діалог матері та дитини / Есе | Тая». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Тая.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 15.06.2015 01:31  Якобчук Павло => © 

Весело! А в мене кошеня під капотом подорожувало. І нахабно так знову туди лізло. Коли я його побачив в мене очі певно. більші були. 

 14.06.2015 19:50  © ... 

Дякую, Тетяно!  

 10.06.2015 10:42  Тетяна Ільніцька => © 

Таю! Гарний твір! Смішний)) Хоча й шкода Галю і гуску((

Нещодавно я читала подібну історію із козенятком, яке забилося у машину, коли родина мандрувала Болгарією і спинилася десь на перепочинок. Але родина мандрівників не розгубилася: їхня матуся виміняла козенятко в іншому селі на бурдюк вина)) 

 07.06.2015 18:38  © ... => Віктор Насипаний 

Дякую, Вікторе. 

 07.06.2015 15:32  Віктор Насипаний => © 

сподобалось. легко читається. 

Публікації автора Тая

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо