10.06.2015 15:19
для всіх
163
    
  1 | 1  
 © Світлана Холодна

Історія однієї родини. Він

з рубрики / циклу «Історія однієї родини...»


Нарешті Я вдома… не сон і не мрія, 

на повні груди життя вдихаю, 

Голос зривається, серденько мліє, 

Я пам`ятаю! Я все пам’ятаю…

так затишно, поруч з тобою…

І пахне хліб, родина спить, 

Ти часто снилась мені такою…

Як хочеться спинити мить.

... Як ми чекали … лиш Богу відомо, 

Сіра імла наші дні поглинала

Та не зламали зневіра і втома, 

а кров то холола, то знов закипала.

… Лиш ніч, на світанку в дорогу…

війна постає поміж нас

і знову тривога, буде душити, 

ледь- ледь спливатиме час…

Щоб діти зростали у мирі й любові –

маєш стояти на смерть, 

Хоч біль від розлуки у кожному слові, 

ти знову у ту круговерть.

Ну як надивитись у ріднї очі, 

що огортають любовю й теплом?

Не вистачає часу і замало вже ночі, 

О, Боже, як швидко світа за вікном!

То ж знову в дорогу, проклята розлука

ятритиме душі й серця, 

Здається, що зроду не скінчиться мука

й нема їй, не буде кінця …

Миті старанно вкарбовуєш в душу

бо найдорожче для тебе- сім’я, 

і мрія оця, вона в нас непорушо

щоб ти наші дітки і я.

…Зникає його силует на світанку, 

пішов боронити свій дім, 

А в слід «ми На тебе чекаємо татку…» –

тихесенько син шепотів.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.06.2015 02:25  Серго Сокольник => © 

Натворили "братики" справ...

 10.06.2015 18:37  Світлана Рачинська => © 

Зворушливо. Просто напрошується - Історія однієї країни. Адже знайома чи не кожному... Сумовито, Світланко.