02.12.2010 21:06
-
673
    
  1 | 1  
 © Світлячок

Зимовий спогад

Дякую за те, що ти у мене був…

Холод… Я замерзаю… Без тебе замерзає моя душа і тіло… 

Тебе немає. Чи вистачить тобі сил подзвонити, чи забудеш мене як оцей прийдешній холод? Шкода, що усе так… Я думала, що зможу без тебе, але, не змогла… Я думала, що забуду, але, не забула. Я думала, що викреслю тебе зі свого серця, зі свого життя, але… 

Дуже важко знати, що ти поруч і водночас далеко. Я знаю, що ти мій і душею й тілом, та ми не разом… Холод проникає в мою душу, заморожуючи її.  

Так і ти колись пронизав мене усю своєю присутністю, своєю силою, іронічним поглядом, своїм ставленням до життя, до мене… Я завжди чекала твого приходу. Адже лише тоді я відчувала себе щасливою і сяяла як новорічна ялинка. 

Не вірю я тим людям, які кажуть, що не можуть жити одне без одного, адже це – неправда! Я ж можу жити… І живу – без тебе, а ти – без мене. 

Через декілька років, коли залишимося самотніми, можливо нам хватить сил самим собі зізнатися в тому, що кохали, що могли б бути щасливими, якби не впертість, якби не боязнь, якби… 

Можливо ми зустрінемось… Але це буде колись, а зараз ми самотні. Ми між людьми: кохані, та не кохаємо… 

А холод так і не зникає… Колись прийде весна, колись ми зможемо розтопити свої серця, які перетворили на лід… 

Усе може статись колись, та чи не буде пізно??? 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.03.2011 02:48  Orion413 => © 

Знаєте! У мене склалось враження-що Ви мій нинішній душевний біль перенесли на папір! Ви описали мою ситуацію.Розповідати нічого у Вас майже все написано!! Дуже дякую!!!

 20.01.2011 02:26  Таня Лисюк => © 

життєво, а головне знайомо. так тримати.