Коли серпанки чар засіє ніч...
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Околицями мрій лунких спішу,
Хоч закликають тіні протиріч
За вороття стривожену межу.
Чи встигну я між трепетами вій
Краєчком сну заглянути туди,
Де з глибини зринає обрис твій
У збудженому шереху води…
Відлуння сплеск, а може ночі схлип,
Щоб безміри чекання осягти.
В передчутті сколихується глиб
Між хвильками тривог – нарешті ти!
І ти… і ти крізь чар серпанки встиг!
Ох, не стріпнути б кінчиками вій
З околиць мрій безмежно дорогих
На сну краєчку ніжний обрис твій.
