Сміялася днина
з рубрики / циклу «Звичайне диво»
Вишивали хмари на небі мережку
Білим по блакитному, мов місячну стежку,
Котилося сонце, сміялася днина –
Працьовите літо попрало перини,
Стікали росою на шовкові трави –
Комусь щоб смачніше, іншим для забави.
Цілувала руки маленька комашка
Милували очі волошка й ромашка.
Розчісував вітер хвилясте волосся. . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Нехай заживає все що "не зрослося"!
25.05.15
