15.06.2015 19:52
для всіх
198
    
  3 | 3  
 © Ігор Рубцов

Дивує

Комусь здається простим, 

А я здивований ним:

Отим незбагненим чудом – 

Не чути.


У серця повільний хід, 

Бо в жилах не кров, а лід, 

І мало його зігріти

Щоб жити.


До кого кричать уста?

То я перед Богом став.

Аж раптом – ожив, почутий.

Це – чудо!


Міняє нас часу плин.

Незмінний – то тільки Він.

Байдужістю нас не згубить, 

Бо любить.



Київ, 12 червня 2015

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 01.07.2015 14:58  Світлана Рачинська => © 

Близький по духу вірш! Чудово.

 15.06.2015 23:15  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Проникливо дуже!
... І мене дивує життя...

 15.06.2015 21:10  Тетяна Белімова => © 

Дуже гарна форма, Ігорю! Майстерно)) І по змісту - глибоко, навіть сакрально.
Віртуоз)))