16.06.2015 16:46
лише 18+
184
    
  2 | 2  
 © Оксамит

Наостанок

Наостанок

з рубрики / циклу «Палітра мрій»

Як же буйно тоді стелилися трави. Яким п`янким і ароматним було тоді повітря. А ще тоді був час. Час який зупинився і належав...І хто зна, що поєднало і хто поєднав?..

Тоді перед очима поставала панорама неймовірного видовища. Зелене поле, ажурним палантином розгорнуло свої обійми, а вздовж нього немов хтось несміливою рукою відрізав смужечку шовкового голубого неба і обрамив той палантин квітучим льоном. Вітер наспівував ніжну мелодію, яка хвилями розливалась у душі. Зелене поле-мрією, надією, чеканням, а блаватний льон коханням і красою...

Вона стояла на пагорбі.., і Їй так хотілось загорнутись у соковите буйство тих кольорів. Так хотілось наповнюватись сонячним спокоєм, так хотілось втримати вітер, який торкався шовкового плаття...

Але час.., і видовище те швидкоплинне.., зжовкло і висохло поле, вицвів і засох льон, і вітер наспівував те, що болісно врізалось в душу... Десь далеко залишилась духовна проникливість, яку повільно вбивали смакуючи. Десь там далеко залишились рідкісні хвилини абсолютної згоди, які безжально викреслювали. Десь там далеко залишився внутрішній світ, який перетворився на байдужість. Сильні емоції відлетіли.., не наздогнати. А довіра на рівні думок і почуттів перетворилась на зневіру. Що єднало і хто єднав?..

Вона не плакала, не кричала, не думала.., десь втомлена, десь зломлена, десь від простого до неймовірного, десь від складного до неперевершенного...

Вітер ще довго кружляв над полем мрій вирваті календарні листочки чекання.., але Вона того вже не бачила...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.06.2015 12:05  © ... => Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ 

Вітаю Вас Микола Васильвич дякую Вам за Вашу увагу до мене, дякую за підтримку! Щодо вказаного візьму до уваги і виправлятимусь.., можливо саме в цьому творі мені хотілось повторами підкреслити все те, про що писала...

 17.06.2015 11:45  Микола Васильович СНАГОВСЬКИ... => © 

З великим задоволенням напився з Вашого шкіцу! Чудовий! (Втім, даруйте за мій занудний характер, хочу дещо ненав`язливо підказати. "Тоді" вжийте один раз, одне якесь викиньте, а інші замініть на синоніми, синонімічними словосполученнями чи перифразами. Природні кольори називають барвами. Це -- багатство української мови. Це як в українській мові треба розрізняти поняття "кохання" і "любов".
Мені особливо сподобалися ваші знахідки про те як поле розгорнуло свої обійми, хотілося наповнюватися сонячним спокоєм та деякі інші.
Успіхів! І це -- по щирості.

 16.06.2015 23:01  © ... => Люлька Ніна 

Пані Ніно, вітаю Вас і щиро Вам вдячна за відгук

 16.06.2015 22:55  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую Світланко... Все буде добре.., світ мрій без меж, і ЛГ прорветься)

 16.06.2015 22:35  Світлана Рачинська => © 

Чому так? Чому саме такі безжальні і непоправні повороти долі? Одні питання... Дуже сумно і проникливо. Твір передає в повноті відчуття втрати, але ЛГ - сильна і гідна жінка. А ще красива і заворожуюче романтична! Просто чудово!!!

 16.06.2015 21:44  Люлька Ніна => © 

Пані Оксамит, Ви також надзвичайно сильні і в прозі. Прекрасний твір. Так гарно підібрані слова вимальовують чудову картину.